Сьогодні у Львові розпочинається X — ювілейний — Світовий конгрес українців. На цьогорічному заході зберуться представники діаспори з понад 30 країн світу. Загалом участь у конгресі братимуть понад 400 представників світового українства.

Всеукраїнське товариство політв’язнів і репресованих укотре звернулося до влади з проханням врегулювати соціальні питання, пов’язанні з пенсійним забезпеченням репресованих. Відповідне звернення ухвалено на XI Всеукраїнському з’їзді товариства у Львові.

Фестиваль «Захід» знову збирає гостей. З 16 по 18 серпня в селі Родатичі, що на Львівщині, на території колишнього дитячого табору «Сонячна галявина» виступатимуть музичні зірки одразу кількох держав.

Минулої осені у Львові відкрили гуртожиток для колишніх безпритульних. Цим людям ні від кого чекати допомоги, а власний куток узагалі є мрією. Проте у Львові, завдяки небайдужим людям, безпритульним дають іще один шанс.

Сам фестиваль дивуватиме місто у листопаді, але конкурс серед драматургів оголосили вже зараз. З усіх поданих заявок оргкомітет фестивалю обере лише одного найкращого.

Як повідомили в прес–службі Львівської обласної ДАІ, на автошляху Львів — Краковець водій позашляховика «Тойота», 57–річний мешканець Криму, виїхав на зустрiчну смугу і зіткнувся з автомобілем «Сеат». Кермувала цією автівкою 26–річна мешканка міста Новояворівськ, а серед її п’яти пасажирів було четверо дітей. Унаслідок наїзду позашляховика постраждали всі люди, які перебували в іншій машині.

Вісім років правоохоронці не можуть дати ради кримінальній справі, а тим часом у львів’янки обманом забирають її земельну ділянку.

Мирослава Михайлівна Білик — з родини лемків, які постраждали від операції «Вісла». Родину примусово забрали з їхньої хати та землі й привезли до Львова. Згодом їм надали земельну ділянку по вулиці Варшавській, 112. Тепер місцина має вигляд пустиря, що заростає травою, і огороджена з усіх бокiв високим дерев’яним парканом. Ще кілька місяців тому тут стояв сарай. Це підтверджують фотографії та сусіди. Саме навколо малесенької будівлі, де зберігався господарський реманент, і розгорнулася колотнеча.

Останній акорд фестивалю «Франко. Місія» в Нагуєвичах зібрав кілька тисяч шанувальників рок–музики. На двох сценах тут виступали як відомі виконавці — «Триста8ісім», «ГИЧ оркестр», KozakSystem, «Кому вниз», Олег Скрипка, Ніно Катамадзе, — так і молоді гурти. Утiм танці танцями, але й про те, хто їх усіх зібрав у цьому місці і в цей час, молодь, треба віддати їй належне, не забувала. А тому однією з найпопулярніших локацій фестивалю були  мікролекції українських франкознавців «Іван Франко: перезавантаження».

Маленьке село на межі Дрогобицького і Сколівського районів стало відоме кілька років тому завдяки фестивалю української історичної культури «Ту Стань!», хоча музей–заповідник існує вже давно, з 1994 року. Колишнє місто–фортеця виконувало важливу прикордонну місію і згадувалось як рівня Львову, Перемишлю і Галичу. Перші згадки про фортецю датуються 1340 роком.

До Урича веде нелегка дорога. Здавалося б, якихось кілька кілометрів від відомого на всю Україну курорту Східниця, можна і пішки пройти. Але. Дорога проходить через ліс, у гiрськiй місцевості. Та й майже битий шлях зі щебнем автобаном не назвеш. Від найближчого міста, Борислава, до Урича — годину їзди. А з громадським транспортом ситуація ще гірша: автобус ходить раз на добу, дiстатись можна або пішки, або автостопом. Уздовж усього села протікає річечка, хати часто стоять на узвишшях, до них ведуть сходи. А одразу за селом починаються скелі, де колись була фортеця i, за місцевими легендами, бував сам Довбуш. За кілька років фестивалів місцеві звикли до туристів, але святкування масштабних корпоративів заможних підприємств тут ще не було. Нещодавній корпоратив начебто і не приховувався, але серед місцевих мешканців почали поширюватися чутки, а на сайті заповідника в цей день з’явилася інформація, що він закритий для відвідування з «технічних причин». До слова, жодне львівське ЗМІ і словом не згадало про грандіозне гуляння.

Історію пишуть переможці. І переможці не вписують туди своїх злочинів. На прикладі буремного періоду життя греко–католицької церкви можна прослідкувати трагедію українців у Галичині та Закерзонні. Греко–католицьких священиків арештовували, били, катували і вбивали поляки, німці і «совєти». Але цього не вчать у школі, навіть в iнтернеті багато інформації на цю тему не знайдеш. Отець Богдан Прах, проректор із зовнішніх зв’язків Українського католицького університету у Львові, давно займається вивченням та збереженням історії найважчого періоду греко–католицької церкви. Він об’їздив кожне село, що колись входило в Перемишльську єпархію, зібрав тисячі свідчень та фотографій очевидців, роками вивчав документи по архівах усього світу...