3 березня на столичному майдані Незалежності представники зелених спробували себе в ролі вуличних блазнів, лякаючи перехожих сценками з жахливого ядерного майбутнього.

Акція була здійснена в рамках протесту Партії зелених проти розвитку атомної енергетики в Україні, зокрема будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива (БСВЯП) українських АЕС.

Опозицію зачиняють у камери схову. 11 березня телеканал НТВ розтиражував цю новину, показавши інтерв'ю президента Білорусі Олександра Лукашенка у програмі російського політолога Гліба Павловського «Реальна політика». «Бацька» «проїхався» і по братській Україні. На думку Лукашенка, південна сусідка допомагала його політичним опонентам «великими грішми».

Двоє кремезних молодиків у вузькому переході однієї з центральних станцій київського метро роздають агітаційні плакати. Досить звична для сучасного Києва ситуація. Особливість її в тому, що «агітація» присмачувалася відвертим хамством. І «активістам» це подобалося. Майже перекривши накачаними торсами перехід, вони буквально примушували брати плакатики. Переступаючи на крок праворуч чи ліворуч, вони норовили штовхнути того, хто намагався їх оминути. Таким чином плакати розходились швидко. На них зображена лідерка БЮТ, яка в долонях вирощує квітку.

У неділю в Чернівцях офіційно відкрили бронзовий пам'ятник першому митрополиту Буковини Євгену Гакману. Зведено його на території Свято-Успенського кафедрального собору Святого Духа, в будівництві й облаштуванні якого митрополит брав участь. Євген Гакман освятив закладення фундаменту, а 4 липня 1864 року він же урочисто освятив новозбудований храм.

Про це повідомив міський голова Євген Карташов, виступаючи у Страсбурзі на зборах представників національних асоціацій органів місцевого самоврядування європейських країн. До Франції його делегувало правління Асоціації міст України.

У прокуратуру райцентру Бучач Тернопільської області надійшла заява від педагогів музичної школи села Золотий Потік.

Одна з небагатьох партій, у якої бракує коштів хоч на якусь телевізійну рекламу (мається на увазі власна, а не «казенна», передбачена законом про вибори). Українська національна асамблея (або ж, віднедавна, знову УНА-УНСО) — партія справді дуже бідна, хоч і з традиціями й солідним віком. Як організація постала ще в 1991 році, керувалася відомим екстремістом-провокатором Дмитром Корчинським.

«Нічого, все нормально». «І не сподівайтесь!» — заспокійливо, підбадьорююче, жартівливо кивають кудись на камери нардепи зі стажем у відповідь на запитання про те, чи не щемить їм серце при вході до кімнати нарад. Журналісти підсміюються — чого ж там «сподіватися», якщо й так очевидно, що для декого з опитаних ця Погоджувальна рада стане останньою принаймні на найближчі п'ять років. Звісно, якщо не трапиться якогось форсмажору — зриву виборів, наприклад...

Вибори — це справа не для слабкодухих. Страшна це справа, жорстока, і з біса впливає на психіку. Особливо якщо займатися нею зранку до вечора й частіше, ніж раз на п'ять років. А уявіть собі, як має почуватися людина, яка одного ранку прокидається в помаранчевій опозиції, другого — в «синьо-білій» владі, третього — в «синьо-білій» опозиції... Що там казав Кучма про шарики і ролики? Тож немає нічого дивного в тому, що Тарасові Чорноволу ввижаються жахи.

Не встиг колишній охоронець Кучми i винуватець касетного скандалу Микола Мельниченко повернутися минулої п'ятниці до України, як усюди його хочуть бачити ледь не найбажанішим гостем. Нагадаємо, що колишній майор держохорони Президента лікувався у США i, за його словами, американські медики, після обстеження, «не виключають зовнішнього впливу на його здоров'я».