...Так мало бути. Ми завжди кажемо це, щоб заспокоїти себе і виправдати якусь алогічність. А як мало бути насправді — знає тільки Бог. Уже на другому курсі артилерійського командного училища, студіюючи фізику і математику, курсант Нетреба зрозумів: це не його покликання. І навіть зібрався залишити училище, поки не пізно. Рішення сина стало для батьків більш ніж несподіванкою. Два втрачені роки, а потім ще два, в армії, а потім... Якби мама Федора Андріївна знала, що буде потім, — вона дозволила б синові піти з військового училища тоді, коли син сам цього хотів. А так переконали потерпіти. Він терплячий, а ще — люблячий син, і не міг зробити батькам прикрості. Тим паче що в їхній родині було багато військових, зокрема і старший брат Павло. Але ще більше — священиків. Армію і церкву — ці дві малопоєднувані матерії — намагався поєднати в собі молодий гарний хлопець із Поділля, в якого і прадід, і дід, і всі сини діда Андрія (їх у нього було аж 6, а всього дітей мав 13) були священиками...

Шостий тиждень Великого посту в Україні називається Вербним. А неділю на цьому тижні звуть Вербницею, або Цвітною, Шутковою, а на Гуцульщині — Бечковою. За Євангелієм, цього дня Ісус в’їхав на осляті до Єрусалима, і багато людей, взявши гілки фінікової пальми — ваії, вийшли Йому назустріч. На Сході встеляли дорогу пальмовими гілками тільки перед царями або поважними особами на знак надзвичайної пошани. Звідси й назва свята — Пальмова неділя, а тиждень, що їй передує, називають тижнем Ваії. В Україні в церковній і народній обрядовості пальму замінили гілки верби. Вербна неділя у народних уявленнях осмислюється як святкування весняного відродженння природи, цвітіння. Тому протягом тижня діти радісно приспівували: «Вербич, Вербич, весну приклич!».

Захоплення мелодіями церковних дзвонів, як і чимало інших несподіваних інтересів, доля чомусь дарувала йому здебільшого після пережитих больових відчуттів. Пригадує, як у дев’ятирічному віці він лежав удома хворий і з нудьги взяв до рук журнал для радіолюбителів. А після обіду попросив старшого брата, коли той повернувся зі школи, купити чотири деталі. Так народився його перший детекторний приймач. У п’ятому класі він уже міг похвалитися власноруч складеним кишеньковим транзисторним радіоприймачем, що в шістдесяті роки минулого століття у середовищі підлітків було рівнозначно демонстрації нинішніх ультрасучасних мобільників. «А далі, — каже Роман Ткачук, — я вже не міг зупинитися — радіоконструювання стало справою всього життя. Хоча, закінчивши школу з золотою медаллю, хотів багато ким стати, зокрема й лікарем, як мій батько, та, зрештою, свідомо обрав фізмат».
Ідея створити фонотеку автентичних монастирських дзвонів, а згодом — й електронну дзвіницю, виникла в нього теж після «курсу» фізичних страждань, коли, переживши кілька міокардитів, виписався зі шпиталю: «Тоді треба було знову починати вірити в життя і зайнятися чимось особливим. Я пригадав історію зі дзвонами Теребовлянського монастиря, а потім почав їздити по святих місцях, записуючи мелодії у виконанні дзвонарів–віртуозів. І сам переконався, що вони сприяють швидшому одужанню».

Мати Ісуса Христа уявляється українцям небесною заступницею і втішницею всіх скривджених і стражденних, милосердною захисницею і рятівницею від бід. Її називають Богородицею й Богоматір’ю, Пресвятою й Пречистою, Царицею Небесною і Найласкавішою Панною. За народними уявленнями, вона перебуває «близько коло Бога і молиться Йому за всіх людей».

Святкування Благовіщення у Східній Церкві почалося наприкінці IV — на початку V століття. Спершу свято вважалося Господським і звалося «Христове Зачаття», а в VII столітті його перенесено до Богородичних. Дату святкування встановлено 25 березня (за юліанським календарем), бо за дев’ять місяців, 25 грудня відзначається Різдво.

У медицині є визначення: «органолептичне дослідження», коли проблему діагностують не через якісь спеціальні пристрої, а за допомогою звичайних органів чуття: носа, очей. І якщо очі бачать, що вода каламутна, а ніс чує, що м’ясо «з душком», важко повірити особам і паперам (навіть з печаткою), які ствер­джують протилежне. Це зберігає наше життя. З релігією складніше — не всяка людина здатна відрізнити деструктивний культ чи «лохотрон» від віри у Бога. Тим паче коли державні експерти–релігієзнавці стверджують, що ніякої небезпеки немає, та ще й схвалюють надання руйнівним культам статусу «релігійних організацій». Можливо, цим вони завдають людям не меншої шкоди, ніж самі деструктивні культи.

Модному нині терміну «екологія» ще немає й півтора століття — вперше його використав німецький біолог Ернст Геккель 1866 року. Проте це аж ніяк не означає, що донедавна збереженням довкілля ніхто не переймався. На «доекологічному» етапі розвитку людства чи не головною природоохоронною інституцією була церква. Не втратили такої функції релігійні організації і в сучасному світі. Релігія та екологія активно «співпрацюють» і нині. Зокрема, днями Католицька церква офіційно долучила забруднення навколишнього середовища до переліку «смертних гріхів». А з чого все починалося?

Великий піст — найважливіший і найдавніший з усіх багатоденних постів. Це своєрідна підготовка до найбільшого християнського свята — Святої Пасхи (Великодня).

Протягом сорока днів, що відводяться для цього, люди мають відмовитись не лише від їжі тваринного походження, а й від усіх спокус, розваг та веселощів.

Ісус Христос був розп’ятий на хресті за наші з вами гріхи і воскрес задля нашого спасіння. Саме тому день Його Воскресіння вважається чи не найважливішим днем у всій історії людства, до зустрічі якого люди мають готуватись з хвилюючими перед­чуттями та молитвою в серці.

День хрещення Києва став символічним актом долучення України–Русі до християнської цивілізації. Щороку в пам’ять про охрещення в річці Почайні у церквах Київської традиції відбуваються урочисті молебні. Минулого року про свято згадала і УПЦ МП: церковники спільно з заможними нардепами влаштували в Києві концерт поп–зірок. Уже тоді зазначалося, що то «репетиція» велелюдного міжнародного 1020–річчя. Півроку ретельно готувалися. І от 12 лютого, під час офіційного візиту нашого Президента до Російської Федерації Володимир Путін запропонував Віктору Ющенку разом відзначити річницю. А 21 лютого Ющенко запросив на київське святкування Московського патріарха Алексія ІІ. Наразі невідомо, чи готується таке ж запрошення для Патріарха Вселенського Варфоломія. У будь–якому разі у нас несподівано з’явилася нагода осмислити себе самих у вселенському християнстві.

У Криворівні особливо гостро відчувається доторк до небесного. Можливо, тому що це село високо в Карпатах, а може, що настоятелем тутешньої церкви є протоієрей Української православної Церкви (КП) Іван Рибарук, який дбайливо опікується духовним життям краю — і журнал видає, і програму на місцевому радіо веде, і конференції й творчі зустрічі організовує. Отець Іван продовжує і розвиває традиції своїх попередників, які служили в храмі Різдва Богородиці, де бували Іван Франко, Михайло Грушевський, Леся Українка... Останнім часом у Криворівні кілька разів на рік «неофіційно» і, як правило, спонтанно, відбуваються братські духовні зустрічі православних, католиків і греко–католиків.