«Скільки серця було в цій людині»

«Скільки серця було в цій людині»

1901 року в Києві молодий і ще нікому невідомий лікар Микола Стражеско уперше в світі діагностував у пацієнта гостру серцеву хворобу, яку раніше визначали лише після смерті. Назване згодом інфарктом міокарда, це захворювання стане хворобою століття. Заслуги доктора медицини Миколи Стражеска (1876—1952) були високо оцінені ще за його життя. Він був кавалером орденів св. Анни ІІІ ступеня, св. Станіслава ІІ і ІІІ ступенів, бронзової медалі з нагоди 300-річчя дому Романових. За радянських часів його було обрано академіком трьох академій — АН України, АН СРСР та АМН СРСР. Сьогодні його іменем названо Інститут кардіології у Києві.

На війні з епідеміями

На війні з епідеміями

Видатний мікробіолог та епідеміолог Данило Заболотний (1866—1929) багато що зробив уперше. Він організував першу в Росії кафедру бактеріології у 1898 році, будучи професором Жіночого медичного інституту в Петербурзі. Він створив 1920 року першу у світі кафедру епідеміології, працюючи ректором Одеського медичного інституту. Він заснував 1928 року Інститут мікробіології та епідеміології в Києві, перебуваючи в той час на посаді президента Всеукраїнської Академії наук України. Саме Данило Заболотний написав перший підручник з епідеміології, і саме він уперше організував протичумні лабораторії, а з початком Першої світової війни організував протиепідемічне забезпечення військ. Також Данило Заболотний ініціював створення Вінницького медінституту та опублікував понад дві сотні праць, присвячених таким небезпечним інфекційним хворобам, як чума, холера і сифіліс. І хоча всі наукові здобутки давалися йому нелегко, оскільки постійно доводилося ризикувати власним здоров'ям, він завжди казав своїм учням: «Любіть правду і науку». А ще навіть у найскладніших обставинах життя Заболотного ніколи не полишало почуття гумору, тож, їдучи в далекі краї у складі експедицій для боротьби з чумою, він жартома називав себе «чумогоном».

Премія за «вибух» інтелекту

Премія за «вибух» інтелекту

10 грудня минуло 110 років iз дня смерті шведського інженера-хіміка, винахідника та промисловця Альфреда Нобеля (1833—1896). Цього року, як уже 105 років поспіль, у чергову річницю смерті засновника Нобелівської премії відбулося вручення цих нагород у Стокгольмі. У сучасному світі така премія є вищою відзнакою для людського інтелекту.
Історія самої Нобелівської премії почалася дуже давно — 27 листопада 1895 року, коли Альфред Нобель, шведський хімік-експериментатор і бізнесмен, винахідник динаміту та інших вибухових речовин, підписав у Парижі свій заповіт. У ньому він зазначив, що переважна частина його великого спадку (на сьогодні він становить кілька сотень мільйонів доларів) повинна стати основою фонду, який нагороджуватиме людей за видатні відкриття у галузі науки, літератури і за зміцнення миру на землі. «Присудження нагород не повинно пов'язуватися з приналежністю лауреата до тієї чи іншої нації, так само як сума винагороди не повинна визначатися тим чи іншим громадянством», — написав Альфред Нобель.

Напиши прем'єру на е-мейл

На конференції «Технології електронного урядування у сфері державного управління», що відбулася нещодавно в Будинку вчителя, Валерій Фіщук, регіональний менеджер зі взаємодії з державним сектором корпорації «Сіско сістем», малював красиві картини близького електронного майбутнього України: оплата комунальних послуг i замовлення пiци через iнтернет, запис на прийом до лiкаря i чиновника райради.

Фундаментальна туманнiсть

Фундаментальна туманнiсть

Більш як мільярд бюджетних гривень уряд України щороку виділяє на наукові розробки, дослідження, інноваційні технології. Так, НАНУ цього року отримала 1,2 мільярда гривень. Крім того, практично всі міністерства і відомства самі займаються науковою і науково-технічною діяльністю. Перевірити доцільність використання коштів на всі наукові розробки дуже важко, адже результатом наукової діяльності, згідно з чинним законодавством, може бути... звіт. Про це «УМ» розповів Андрій Борисов — кандидат фізико-математичних наук, експерт проекту «Електронна демократія», який у своїй професійній діяльності неодноразово зіштовхувався із парадоксами українського законодавства у науковій та науково-технічній сфері.

Розстріляна молодість

Розстріляна молодість

З 30 листопада по 2 грудня у Санкт-Петербурзі (Росія) проходить перший в історії семінар, присвячений видатному фізику Матвію Бронштейну (1906—1938). Дата проведення цього представницького наукового форуму, який відкривав нобелівський лауреат Жорес Алфьоров, була обрана невипадково. Адже на 2 грудня припадає 100-річчя з дня народження Матвія Петровича. Хоча цей науковець так рано пішов із життя, що стати «Матвієм Петровичем» у класичному значенні цього словосполучення він, власне кажучи, не встиг. І для всіх, хто його знав, назавжди залишився просто Мітею. Молодим науковцем, який займався фізикою, а ще — писав науково-популярні книжки для дітей та юнацтва. Писав невипадково, адже його дружиною була Лідія Чуковська (1907—1996) — донька російського дитячого письменника Корнія Чуковського.

Учений, який не встиг стати академіком

Із Лідією Корніївною Чуковською мене, історика науки-початківця, познайомив Матвій Петрович Бронштейн, видатний радянський фізик. Щоправда, на момент знайомства у 1980 році я лише почав здогадуватися, наскільки ця людина була видатною. Мені було відомо, що він загинув 1938 року, на 32 році життя. Це сьогодні, знаючи про нього вже, можливо, більше, ніж про своїх родичів, я розумію, що Матвій Петрович був окрасою роду людського, хоча це і не сказано про нього у Великій радянській енциклопедії. А тоді я лише прочитав декілька його статей у старих фізичних журналах, помітивши дивовижну глибину молодого теоретика. Один мій колега-історик повідомив мені, що вдова цього фізика — Лідія Чуковська — живе на вулиці Горького, і дав її телефон.

Шлях «кротів» у наукових сутінках

Шлях «кротів» у наукових сутінках

Львів гучно відсвяткував своє 750-річчя. Оперні зірки, естрадні співаки, актори представили це місто на сцені Львівської опери на найвищому рівні. Проте «за кулісами» залишилися інші львів’яни — не такі публічні, але не менш ініціативні і сміливі у своїх галузях. У даному випадку йдеться про науковців. Кілька років тому вони спробували довести, що Львів — це не лише політичний, духовний і культурний центр, а й науковий осередок. І взялися за видання найпрестижнішого у світі науково-популярного журналу Scientific American.
Цей журнал, заснований у США 1845 року, має понад 150-літню історію і вважається «настільним» виданням будь-якого науковця чи університетського викладача. У десяти провідних країнах світу вже протягом багатьох років виходять друком національні версії Scientific American. На сьогодні журнал має щомісячний тираж понад мільйон примірників у всьому світі. Автори видання — провідні науковці Європи, США, Китаю та інших країн. Чимало з них згодом ставали Нобелівськими лауреатами. «Шосте чуття» на потенційних «зірок» науки ніколи не підводило редакторський колектив Scientific American. Проблеми СНІДу і хвороби Альцгеймера вперше були порушені саме на сторінках цього журналу.
До речі, сьогодні в Росії також виходить національна версія згаданого журналу. Кажуть, президент Володимир Путін особисто дав розпорядження виділити гроші на видання журналу, коли дізнався, що «Світ науки» виходить навіть... в Україні — у Львові. Тепер, щоправда, вже не виходить, а «виходив». З елітним глянцевим науково-популярним журналом в нашій державі таки не склалося. Хоча група львівських ентузіастів вклала в це чимало сил, грошей і, як зазвичай буває у таких непростих справах, нервів. «Закупівля авторських прав на видання журналу коштувала нам спочатку 10, потім 20 тисяч доларів на рік. «Світ науки» виходив з 1998 до 2003 року. Фактично я видавав його власним коштом», — визнає директор львівського видавництва «Наутілус», доцент Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького Олександр ЗАВАДКА. За його словами, видання журналу для нього було своєрідним «донкіхотством». Проте «науково-популярний» бізнес в Україні виявився катастрофічно збитковим.

Всесвіт у пелюшках

Всесвіт у пелюшках

«УМ» уже повідомляла, що цьогорічними лауреатами Нобелівської премії з фізики стали двоє американських учених-астрофізиків: Джон Мазер та Джордж Смут. «Нобель» з фізики призначається астрофізикам лише приблизно раз на чотири-п'ять років. Більшість наукових видань та провідні фахівці у цій галузі сходяться на думці, що Мазер і Смут відзначені найвищою відзнакою світу цілком заслужено. Нагорода вченим присуджена за дослідження в галузі «форми чорного тіла та анізотропії космічного мікрохвильового фонового випромінювання». Американці виконали роботу, яка допомагає просунутися у вивченні процесу виникнення Всесвіту та розумінні походження галактик і зірок. Робота вчених базувалася на даних, отриманих з допомогою космiчного апарата КОБЕ, який запустила НАСА 18 листопада 1989 року i який припинив свою місію у грудні 1993 року. Отримані результати підтверджують так звану теорію великого вибуху, в результаті якого утворився Всесвіт. «Нобель» астрологам є підтвердженням того великого значення, якого набрала останніми роками ще зовсім молода наука космологія.

Нові речовини хіміки... дегустували

Нові речовини хіміки... дегустували

Нещодавно у видавничому домі «Академперіодика» вийшла науково-популярна книга «Про хіміків», написана цікавою, доступною мовою. Саме такої літератури бракує школярам, студентам і всім тим, хто хоче почитати щось пізнавальне. Ось тільки у книжкових магазинах вона не продається, бо «Академперіодика» підпорядкована НАНУ і продавати книги не має права, а може їх лише безплатно розповсюджувати в наукових структурах. Усе це давня бюрократично-законодавча проблема, але сьогодні йдеться не про неї. А про хімію. Ось, наприклад, чи знаєте ви, що почуття закоханості — це хімічний процес? А науковці довели, що виникнення закоханості пов'язане з низкою хімічних процесів, якi відбуваються в людському організмі. Затуманений закоханий погляд, з точки зору сучасної біохімії, — це не що інше, як стан наркотичного сп'яніння внаслідок посиленого вироблення амфетамінів і їх впливу на нервові центри в корі головного мозку. «Амфетаміни — це молекули особливих хімічних речовин-гормонів. При надлишку амфетамінів порушується нормальне функціонування мозку і настає сильне сп'яніння, яке називають «божевільним коханням». Закоханість також спричинює підвищення концентрації іншого типу гормональних молекул — адреналіну», — говорить автор вищезгаданої книги, член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту біоорганічної хімії і нафтохімії НАН України Григорій КОВТУН. За його словами, наявність таких позитивних хімічних реакцій пояснює, чому закохані відрізняються невичерпною енергією і навіть рідше хворіють на застуду чи грип. Утім науковці не заперечують вплив «людського фактора» у взаєминах двох людей — вони просто констатують той факт, що хімія і життя переплетені значно тісніше, ніж нам здається. Як-то кажуть, якщо ви не цікавитеся хімією, то це ще не означає, що вона не цікавиться вами.