Розстріляна молодість

02.12.2006
Розстріляна молодість

Остання фотографія Матвія Бронштейна. 30-ті роки ХХ ст.

      З 30 листопада по 2 грудня у Санкт-Петербурзі (Росія) проходить перший в історії семінар, присвячений видатному фізику Матвію Бронштейну (1906—1938). Дата проведення цього представницького наукового форуму, який відкривав нобелівський лауреат Жорес Алфьоров, була обрана невипадково. Адже на 2 грудня припадає 100-річчя з дня народження Матвія Петровича. Хоча цей науковець так рано пішов із життя, що стати «Матвієм Петровичем» у класичному значенні цього словосполучення він, власне кажучи, не встиг. І для всіх, хто його знав, назавжди залишився просто Мітею. Молодим науковцем, який займався фізикою, а ще — писав науково-популярні книжки для дітей та юнацтва. Писав невипадково, адже його дружиною була Лідія Чуковська (1907—1996) — донька російського дитячого письменника Корнія Чуковського.

* * *

      В останні роки все більшу увагу науковців привертає проблема побудови несуперечливої теорії квантової гравітації, з якою пов'язується створення єдиної теорії всіх фундаментальних взаємодій у Всесвіті. А біля витоків основ квантової гравітації стояв саме Матвій Бронштейн. Перше глибоке дослідження проблеми квантування гравітації, що призвело до нетривіальних фізичних результатів, було виконано ним у 1933—36 роках. Він був першим, хто усвідомив, що квантова теорія гравітації потребує фундаментального перегляду понять простору і часу в плані об'єднання тогочасних релятивістських і квантових ідей. Його науковий світогляд охоплював не тільки релятивістську квантову теорію і гравітацію, а й фізику напівпровідників, квантову електродинаміку, космологію, ядерну фізику, астрофізику і фізику атмосфери.  

      Окрім наукових здобутків, є ще дві причини, через які не можна байдуже оминути ювілей цієї людини. Перша — це вік. Його розстріляли в ленінградській тюрмі у віці 31 рiк. Часто про чийсь вік кажуть: «у людини все тільки починається», «для нього все ще попереду»... Так що було попереду в Матвія Бронштейна в день арешту в серпні 1937-го, в його 30 років? Уже нічого. А проте він устиг зробити стільки, що через 70 років науковці з усього світу обговорюватимуть його праці на представницькому форумі, аналізуватимуть у своїх статтях зроблені ним наукові висновки, які стануть актуальними для всіх часів. І це ще раз підтвердить, що насправді життєва грань між «усе ще попереду» і «все вже позаду» в долі кожної людини дуже крихка.

      А друга причина — це місце арешту Матвія Бронштейна: м. Київ, вул. Толстого 10, кв. 11. Ця вулиця в Києві настільки знана, що багатьом, напевне, доводилося бувати там: або поспішаючи у справах, або просто прогулюючись, адже неподалік — червоний корпус Київського університету, Ботанічний сад ім. Фоміна, парк Тараса Шевченка. Саме там, у центрі Києва, у будинку батьків, конвоїри зупинили час для Матвія Бронштейна — одного з наймолодших представників розстріляного покоління радянської науки. Сучасні наукові енциклопедії пишуть про цей факт коротко: «У серпні 1937 Матвій Бронштейн був несправедливо заарештований. 18 лютого 1938 року розстріляний. Реабілітований 1957 року».

* * *

      Але задовго до того, як енциклопедії почали все це писати, було коротке і яскраве життя юнака Матвія Бронштейна, який народився у Вінниці 2 грудня 1906 року в родині лікаря. Дітей було троє: сини-близнюки і донька, старша за них на чотири роки. 1915 року родина переїхала з Вінниці до Києва. Брати навчалися вдома, здаючи екзамени в гімназії екстерном. Діти дуже любили книжки, а Матвій зберіг потяг до них назавжди. І вже ставши професійним науковцем, одночасно писав науково-популярні оповідання.

      1932 року Матвій разом із братом вступив до Електротехнічного технікуму в Києві, але хлопцям довелося залишити навчання через матеріальну скруту. Щоб заробити на життя, вони пішли працювати на завод. 1924 року Матвій Бронштейн почав відвідувати гурток фізики при Київському університеті під керівництвом молодого фізика Петра Тартаковського, який згодом став керівником лабораторії Ленінградського фізико-технічного інституту. За своїм духом і характером цей гурток готував студентів до наукової роботи, відбираючи кращих із них. Невдовзі Бронштейн став членом секції наукових працівників при Київському відділенні Союзу працівників освіти. Директор Київської астрономічної обсерваторії С. Чорний і керівники фізичних семінарів Л. Кордиш і Г. Де Метц високо оцінили його роботу в цій секції, давши згодом йому рекомендацію для вступу до Ленінградського університету.

      Свою першу наукову статтю з фізики Бронштейн опублікував в «Журналі російського фізико-хімічного товариства», коли йому було 18 років. Згодом, у 1925-26 роках він опублікував ще п'ять наукових статей у фізичних журналах Німеччини. І в тому ж 1926-му вступив на фізичний факультет Ленінградського університету, оскільки саме Ленінград на той час вважався науковою столицею СРСР (Академія наук і її головні інститути були розташовані там до 1934 року).

* * *

      Дуже швидко про Матвія Бронштейна заговорили, як про студента, який може легко скласти будь-який іспит. У публікації Санкт-Петербурзького університету (листопад ц. р.), присвяченій 100-річчю з дня народження Матвія Бронштейна, згадується кумедний випадок, коли один із професорів, до якого він прийшов складати іспит із загальної фізики, заявив: «Що це за маскарад? Я щойно читав вашу статтю в «Цайтшріфт фюр фізик», а сьогодні ви приходите до мене складати іспит? Давайте вашу заліковку!»

      Хоча Матвій Бронштейн був одним із кращих студентів Ленінградського університету, жив він у досить скрутних матеріальних обставинах. Оскільки не отримував стипендії, то мусив працювати. Окрім роботи в Головній геофізичній лабораторії в Ленінграді, він писав статті до науково-популярних видань. А ще — науково-популярні книги для дітей та юнацтва. Їх було три: «Сонячна речовина», «Промені Ікс» та «Дослідники Радіотелеграфу».

      «Мені часто траплялося захоплюватися людською особистістю. Таке ж почуття до мене приходило, коли випадало спілкуватися з молодим фізиком Матвієм Бронштейном. Достатньо було побути в його товаристві півгодини, щоб відчути, що це незвичайна людина, — писав російський письменник Корній Чуковський. — Він був блискучим співрозмовником, його ерудиція видавалася необмеженою... Як дитячий письменник я можу засвідчити, що книги Бронштейна видаються мені чудовими. Це не просто науково-популярні нариси, це надзвичайно вишукана, художня, майже поетична розповідь про велич людського генія».

      З 1930 року Бронштейн працював у Ленінградському фізико-технічному інституті, а також був професором Ленінградського університету. Наприкінці 20-х — на початку 30-х років Матвій Бронштейн отримав оригінальні результати з астрофізики, за які після введення в СРСР у 1934 році вчених ступенів йому присвоїли ступінь кандидата наук без захисту. Улітку 1935 року Бронштейн розпочав дослідження з квантування гравітації і невдовзі написав дві праці, які стали його головним внеском у теорію гравітації і космології. Того ж року він захистив докторську дисертацію на тему «Квантування гравітаційних хвиль». 

      ...Через багато років історики науки з подивом відкриватимуть для себе, як багато цей 30-річний фізик устиг зробити за своє коротке життя.

Оксана ОСТАПЕНКО.

 

ДО РЕЧІ

      Матвій Бронштейн з дитинства любив українську мову. Одному з товаришів він навіть придумав віршований надпис для книги, яку той дарував своєму вчителю:

Прийми від мене, вчителю мій милий, на мові Кобзаря цей малий твір,

Я все зробив, щоб полюбили Сармати звуки Московитських лір.

  • Що там, у голові?

    Знання, які людина повинна засвоїти, множаться у геометричній прогресії. Чи здатен наш мозок витримати такі навантаження? А може, він уже досяг піку свого розвитку і радіє, що новітні технології забирають на себе частину його функцій? >>

  • Підкорене небо

    У радянські часи Всесвітній день авіації та космонавтики відзначали справно. Власне, у той час усі досягнення, пов’язані чи то з польотом у космос, чи то з появою нового літака, прирівнювались мало не до державних свят. Сьогодні цю дату також відзначають, проте масштаб суттєво зменшився. Чи розвивається авіація та космонавтика сьогодні? >>

  • «Небесний тихохід»

    Фахівці навчально-наукового центру «Небесна долина», що діє у Вінницькому національному технічному університеті, передали військовослужбовцям розвідувального підрозділу, який виконує завдання в зоні бойових дій на сході України, безпілотний розвідувальний комплекс власної розробки. >>

  • Філософ волокон із чвертю ставки

    Ярослав Шпотюк — фізик-матеріалознавець, закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка (ЛНУ) та займався науковими дослідженнями у Франції. Науковець здійснив майже неможливе і захистився одразу в двох навчальних закладах: у ЛНУ та університеті Ренн 1. >>

  • НаЗУБок

    Усім відома фраза: «Одне лікуєш — інше калічиш». Але далеко не завжди ми можемо побачити зв’язок між прийомом якихось ліків і проблемою зі здоров’ям, яка виникає через деякий час. Особливо при протезуванні зубів. >>