Учора комунальні перевізники організували столичним депутатам «групу підтримки» проти зменшення нововведених тарифів на проїзд у київському комунальному транспорті. Позаяк самих протестувальників зібралося не так і багато (вдалося нарахувати не більше двох сотень осіб), зо три десятки автобусів, що вишикувались перед приміщенням Київради, мали б продемонструвати солідарність працівників транспортної галузі. Якщо узагальнити всі вимоги протестувальників, зводились вони до кількох пунктів — невідповідність старих тарифів витратам на модернізацію обладнання, велика кількість пільговиків. Розважав учасників акції голос Олеся Довгого, що лунав із потужних гучномовців — секретар Київради якраз проводив чергове засідання. Саме до депутатів були звернуті протестні плакати з вимогами «не допустити руйнації галузі» й «подбати про безпеку пасажирів.

Останні свої місяці Лев Силенко жив у Києві, в чотирикімнатній квартирі на Оболоні.
Буремне й не зовсім відоме життя керівника РУН–віри розпочалося чи то в 1921, чи в 1924 році на Кіровоградщині. Силенко спершу вивчився на бібліотекаря в Кременчуцькому технікумі, у 1941–му був червоноармійцем, в 1942–му в Києві взявся за журналістику, писав до газети «Українське слово», був колегою Ольжича й Теліги. Коли редакцію за чиїмось доносом арештували й розстріляли в Бабиному Яру, гестапо забрало і Силенка, та невдовзі випустило.

Публікації «УМ» про голову Сумської облради В’ячеслава Шапошніка знайшли широкий резонанс у місцевій пресі. Зокрема, газета «Панорама» в останньому випуску детально досліджує, кому потрібна його відставка та що думають про ймовірні зловживання голови його політичні друзі–супротивники. Виявляється, думають. Цитата одного з інтерв’ювованих засвідчує: під усім, що викладено в «УМ», він готовий поставити підпис. Але викладено начебто далеко не все, що є в реальному житті.

В Україні кожна п’ята сім’я готова обмірковувати можливість прийняти в родину дитину–сироту. Це свідчить про те, що в нашому суспільстві формується нова культура усиновлення, змінюється ставлення до самої проблеми, яка ще донедавна замовчувалася. Виступаючи вчора на Всеукраїнському форумі усиновлювачів, Президент Віктор Ющенко сказав, що реформа системи опіки та піклування, здійснена в Україні від 2005 року, продемонструвала найкращі результати на пострадянському просторі. Справді, якщо 2005 року, коли реформа в цій сфері щойно починалася, у сімейних будинках виховувалося всього 1313 дітей, у 2006 році — 1302 дитини, у 2007 році — 2154 дитини. За десять місяців 2008 року таких дітей 2049.

Як «УМ» уже повідомляла, на лаві підсудних опинилися керівники ВАТ «Дніпрогаз» Ігор Іванков, Максим Сорокін та Сергій Ба­чурін. Слухання справи розпочалося жваво — місцем для цього обрали залу засідань Жовтневої районної ради в Дніпропетровську, оскільки лише потерпілих нараховувалося до 400 чоловік. Нагадаємо — внаслідок вибуху газу в житловому будинку по вулиці Мандриківській, 127 13 жовтня минулого року в обласному центрі загинуло 23 людини, не кажучи про численних поранених.

Що роблять діти у школі? Окрім вивчення основ наукових дисциплін, вони також навчаються життю, його найскладнішим неписаним законам. Навчаючись виживанню, деякі особливо добре засвоюють залізне правило зграї «бий слабшого». Продемонструвати його на практиці довелося нещодавно двом горлівським дівчатам.

14–річна чернівчанка, мабуть, народилась у сорочці. Поки що не відомо, що стало причиною падіння дівчини з вікна власної квартири, але вчора вранці, о 9–й годині, «швидка» привезла її до реанімаційного відділення. Поки правоохоронці з’ясовують усі нюанси, дитина з черепно–мозковою травмою, переломом стегна і гомілки й травматичним шоком перебуває у шпиталі.

Потрапивши на режимну територію центральної бази Служби зовнішньої розвідки, трохи дивуєшся невеликому кабінету голови СЗР Миколи Маломужа. Робоче місце генерал–полковника доволі просте — невеликий стіл для нарад, прості меблі, карта світу на стіні. Водночас підслухати нашу розмову неможливо — спеціальна апаратура захищає кабінет від зовнішнього несанкціонованого зняття інформації. На робочому столі голови СЗР — телефонний пульт, який доповнюють окремі апарати урядового зв’язку, а також прямий телефон для розмови з Президентом. Згодом з’ясовується, що пальців однієї руки буде забагато, щоб порахувати кількість журналістів, яким в останні роки пощастило побувати на секретній території українських розвідників у лісовому масиві неподалік від траси Київ — Житомир. Тому ексклюзивність інтерв’ю з Миколою Маломужем отримує додаткову цінність. Напередодні 17–ї річниці української зовнішньої розвідки ми говоримо не стільки про її минуле, як про реалії сьогодення: робота розвідників за кордоном на упередження політичних та економічних загроз для України, престиж професії та... відсутність житла майже у кожного четвертого українського «Бонда».