Італійська поліція заарештувала 33–річного сицилійця Кармело Бальцарі, якого називають «найввічливішим грабіжником». Як повідомляє агентство ANSA, коли Бальцарі грабував банки, він завжди дуже м’яко просив у клерків віддати йому гроші, а також терпляче чекав, поки з приміщення вийдуть діти. Та ще й був акуратно одягнений.

Промоутер Дон Кінг замінив Хасіма Рахмана в поєдинку з Володимиром Кличком на більш рейтингового і популярного бійця — Нестора Шуфрича.

Не думало–не гадало невеличке волинське село Кроватка, що може опинитися у вирі міжнародного скандалу. І через що? Через елементарне... свинство. Не зовсім, правда, просте, а з голландським корінням, що добре прижилося на українському ґрунті. В епіцентрі конфлікту опинилися голландські... свині. Їх вирощує на своїй фермі громадянин Нідерландів Ерік Де Кріс із дружиною–волинянкою. Вирощують у приміщенні колишнього тваринницького комплексу. Коли 12 років тому молодий хлопець із голландської півночі приїхав на Волинь, аби навчити українських господарів вирощувати свиней за голландськими технологіями, він і думати не міг, що застрягне тут надовго, знайде свою долю, що тут народяться його донька й син. Що тут він започаткує свій серйозний бізнес. Почавши із невеликого поголів’я, спільне українсько–голландське підприємство «Гірсан» за вісім років наростило свою потужність і тепер довело кількість свинячих рилець більш як до 2600. І радіти б, що знайшлася людина із далекого зарубіжжя, яка не просто навчила наших аграрників голландських премудростей свинячої справи, а й сама розвиває цей бізнес у непростих українських реаліях. Мешканці Кроватки й довколишніх сіл донедавна й раділи, що в умовах тотального занепаду й розрухи хоч хтось щось робить. І не мали ніяких претензій. Аж до нинішнього літа...

Минулого року муніципальний камерний хор «Хрещатик» пережив потужну кадрову революцію. Головне управління культури вирішило розподілити посади «директор–художній керівник» в мистецьких колективах на дві окремі — «генеральний директор» та «художній керівник» і розпочати процес із «Хрещатика». Засновниця хору Лариса Бухонська обурилася цій ініціативі — хормейстер із багаторічним стажем не бажала миритися з таким розпорядженням, у результаті чого ЗМІ «вибухнуло» чималою кількістю статей, переважно викривально–гнівної тональності. Хтось захищав пані Ларису, в якої не склалося з новим культурним начальством міста і яка мусить задовольнитися лише творчою посадою.

У Херсонському обласному академічному музично–драматичному театрі ім. М. Куліша відбулася прем’єра вистави «Фаворит. Князь Потьомкін Таврійський» (п’єса Г. Бадикіна, режисер С. Павлюк). Подія видалася резонансною — квитки на виставу розкупили швидко, а головне — дорого. Аби побачити цю виставу, треба було заплатити від 50 до 500 гривень.

Утретє поспіль наші майстри шахів стають призерами найбільшого змагання — шахової Олімпіади. Щоправда, ще жодного разу нашим двом командам не вдалося поєднати свої успіхи — в 2004 році тріумфували чоловіки, у 2006–му — жінки. А тепер, у Дрездені, другими фінішували представниці прекрасної статі, хоча шанси на місце на п’єдесталі мали і їхні колеги по збірній.

«Параша. ґрати. Стіни голі./ І сам ти — божий перст. Сиди/ І нічогісінько не жди/ Із заґратованої волі» — хто знається на українській поезії, той упізнав вірш Івана Світличного «Самота».
Визначний діяч українського руху опору 1960—1980–х років, мовознавець і дисидент, багаторічний в’язень брежнєвських таборів суворого режиму народився в селі Половинкиному Старобільського району Луганської області. У місті Старобільськ, на тутешньому факультеті Луганського університету, зараз можна побачити меморіальні горельєфи Світличного та його сестрі Надії, також видатній діячці правозахисного руху.
Меморіальну дошку на хаті Світличних у Половинкиному пригвинтили в травні 1998–го. Того року Кучма повелів Дні української культури провести на Луганщині, от місцеві керівники й розстаралися. Щоправда... Особисто не перевіряв, та коли під час недавньої поїздки до Старобільська попросив господарів відвезти на батьківщину поета, мені відповіли: «Для чого? Дошки немає. Музею — теж...»
Утім Старобільщина цікава й іншими постатями й історичними фактами. Як уже писала «УМ», нещодавно тут — на території того ж факультету ЛНУ — відкрили пам’ятник Великому Комбінатору Остапу Бендеру, адже вважається, що саме Старобільськ був містечком–прототипом Старгорода, описаного Ільфом і Петровим у «Дванадцяти стільцях», і саме тут книжний Бендер уперше промовив фразу про «блюдце з блакитним обідком». Директор Старобільського факультету ЛНУ Микола Вихватенко став широко відомою особою, адже коментував встановлення пам’ятника Бендеру чи не всім провідним телеканалам (зауважимо — добірною українською мовою).
Студенти Миколи Тимофійовича ведуть ґрунтовні сторичні розвідки, й одним з основних джерел є архіви їхнього ж інституту.