Учора Валерію Подьячому — лідеру «Народного фронту «Севастополь—Крим—Росія» і за сумісництвом начебто викладачеві одного з маловідомих сімферопольських ВНЗ — під час чергового допиту в Головному управлінні СБУ в Криму мали пред’явити офіційне обвинувачення щодо зазіхань на територіальну цілісність України. Цим самим завершилися б процесуальні дії у кримінальній справі за ст. 110 Кримінального кодексу України, позаяк, мовляв, зібрана доказова база для цього цілком достатня.

Кожен із нас хоча б раз замислювався над питанням — звідки взялося наше прізвище та що воно означає. Часом, якщо прізвище спільне з відомим співвітчизником, історія цілої родини стає залежною від ставлення суспільства до їхнього відомого родича. Гетьман Іван Мазепа є однією з найбільш суперечливих постатей в історії Європи. Тож зрозуміло, що за понад триста років російської окупації люди з прізвищем Мазепа почувалися, м’яко кажучи, незатишно. Складається враження, що після репресій над спільниками опального гетьмана живих Мазеп «не повинно було залишитись». А вони є і навіть мають свою організацію.
Рік тому киянин Ігор Мазепа взявся об’єднати однофамільців у міжнародну громадську організацію «Родина Мазеп» задля відро­дження родової пам’яті про історію сім’ї. Ми зустрілися з Ігорем (головою координаційної ради «Родини Мазеп») і Віталієм Мазепами на батьківщині гетьмана — у селі Мазепинці.

Народилися знамениті брати в один день із різницею у п’ять років. Старший Георгій — автор опер «Тарас Шевченко», «Ярослав Мудрий», вокально–симфонічної поеми «Запорожці», молодший Платон — пісень «Київський вальс», «Пісня про рушник», «Ми підем, де трави похилі», «Пісня про вчительку» і багатьох інших.

Восьмого грудня рок–гурти «Тельнюк: Сестри» та «Кому вниз» розпочинають спільний творчий проект «Вітер століть». Концепція проекту — оригінальна і прогнозована водночас. Оригінальна, бо для сучасного українського мистецтва симбіоз класичної поезії та рок–музики — пропозиція нетипова. А прогнозована, оскільки ефект від такого поєднання очевидний навіть для непосвячених: поезія та музика підсилюють одне одного, стають зрозумілішими. Тур «Вітер століть» триватиме до 17 грудня, за цей час сестри Тельнюк та команда Андрія Середи дадуть сім концертів, виступатимуть перед студентами вищих навчальних закладів. Маршрут туру проляже через Одесу, Херсон, Кривий Ріг, Кіровоград, Суми, Харків, Дніпропетровськ. Свої програми «Тельнюк: Сестри» та «Кому вниз» побудували на поезіях Тараса Шевченка, Лесі Українки, Богдана–Ігоря Антонича, Євгена Маланюка, Василя Стуса, Олександра Олеся... Леся та Галина Тельнюк розповіли «Україні молодій», що ідея «Вітру століть» визрівала майже десять років.

Знову Стівен Кінг написав роман–цеглину. Ще на півкроку відійшов від власного реноме «короля жахів», хоча постійний читач може цього й не зауважувати, — формальні ознаки жанру збережені, а фінальна битва з мертвяками заколисує враженням, що «все так само».

Почати все ж таки варто з двох помітних чеснот роману «Острів Дума», до яких Стівен Кінг не має жодного стосунку. По–перше, видавцям удалося повторити феномен Гаррі Поттера — український переклад нового Кінга з’явився раніше, ніж у більшості європейських країн (здається, лише німці виявили таку ж спритність). По–друге, завдяки перекладу Олександра Красюка вітчизняний читач отримав змогу вперше прочитати Кінга, не пошкодженого цензурними міркуваннями (що ними відзначалися всі дотеперішні переклади — як українською, так і російською). Та й численні коментарі від перекладача — перша спроба бодай частково розтлумачити культурно–побутовий бекграунд письменника, кожен текст якого перенасичений деталями, згадками, алюзіями, що зрозумілі лише для американського читача.

5:0 — із таким рахунком наші команди в групових турнірах Ліги чемпіонів ще не вигравали. Велика кількість забитих м’ячів поруч із назвою українського клубу раніше асоціювалася тільки з нашою поразкою. Таку тенденцію нарешті виправив «Шахтар», який цієї осені пережив чи не найбільше негативних емоцій з усіх вітчизняних команд. У матчі проти швейцарського «Базеля» «гірники» розрахувалися за всі свої та суддівські ляпи впродовж осені.

Упродовж трьох останніх років Олександр Денисенко працює на телеканалі «Глас». Батьки — режисер Володимир Денисенко й актриса Наталя Наум — подарували синові любов до кіно, яку він нині втілює в документальних фільмах, а також... оповіданнях і повістях. Свою першу книжку Олександр назвав «Душа ріки». В одній із крамниць побачила її на полиці «Книгарня рекомендує». Менеджер пояснила: «Раніше художні твори консультанти не популяризували, «Душу...» ж оминути не змогли». Нечасто, прочитавши книжку, відчуваєш потребу рекомендувати її своїм дітям. Деякі оповідання «Душі...» унікальні: вони спроможні розбудити співчуття.

Мама найвпливовішої дитини у світі шоу–бізнесу, природно, не може не перебувати в центрі уваги. І хоча заради сімейного щастя з Томом Крузом Каті Холмс фактично закинула кінокар’єру, в об’єктиви папараці вона потрапляє значно частіше, ніж коли успішно знімалася. Щоправда, переважно як «додаток» до дворічної доні–зірки або схибленого на сайєнтології зіркового чоловіка. Але від цього популярність не стає меншою.

Криза. Оголошення в офісі: «Кращому працівникові за підсумками 2008 року — премія: робоче місце на 2009 рік».