Ярему Вишневецького в нас досі зображують зрадником і лютим катом православних українців. І мало хто знає, що саме він підтримував православну освіту й монастирі на чималих землях свого руського воєвод­ства у складі Речі Посполитої. Очевидно, печать зрадника письменники поставили на князеві через його боротьбу з Богданом Хмельницьким, який у той час вершив цивілізаційний вибір для України, запечатаний у 1654–му. Той вибір став таким же історично важливим, як і Хрещення Києва від Візантії, але, на противагу європейському єднанню в 988–му, спричинив ізоляцію, занепад національної освіти й економіки.

Провідний американський тижневик «Тайм» наприкінці кожного року називає «Людину року» та подає список зі ста осіб, які впродовж року, що минає, найбільше змінили світ. В останньому номері часопису від 19 грудня «Людиною року» названо Барака Обаму. У першій двадцятці серед політиків, діячів культури та інших шанованих людей, є прізвище лише одного вченого. Укладачі «бест–реєстру» розмістили на 18–й позиції 62–річного американського біолога та бізнесмена–організатора науки Крейга Вентера.

Британська приватна телемережа супутникового телебачення Sky TV зробила суттєвий крок до впровадження тривимірного телебачення, повідомила Бі–Бі–Сі. Техніки провели успішні тестування передачі тривимірних телепрограм на домашній телевізор із використанням приставки високої чіткості. Впродовж останніх місяців телемережа записала на 3D–TV (тобто тривимірні) камери велику кількість подій. Щоправда, для перегляду таких новинок потрібні спеціальні телевізори, яких ще немає в британських магазинах побутової електроніки, та спеціальні тривимірні поляризуючі окуляри.
Цього року інженери британського громадського телебачення Бі–Бі–Сі влаштували в одному з театрів Лондона покази для публіки — у тривимірному зображенні транслювали Кубок «Шести націй», дуже популярний у цій країні турнір з регбі.

Уже приготувавшись написати якусь банальність на кшталт «Різдво та Новий рік були найулюбленішими святами киян», даєш собі по руках: інтернет із закачаними в нього старими (сторічної давнини і більше) газетами рішуче витирає ці карамельні шмарклі. Формальності дратували, засвідчують тодішні фейлетони, а новорічні походеньки в гості — суто «на відчіпного», аби не звинуватили у манкіруванні візитами — зводили нанівець усю щирість і святковість. «Візитеру дозволено у цей день отупіти на триста відсотків... І забути всі прийоми мовлення, окрім «Вдома?», «Моє шанування!», «З Новим роком, з новим щастям!» та «Честь маю кланятися», — іронічно писали у київських газетах. А хтось підраховував, у скількох випадках ми, теперішні, скоріше відправимо СМС, аніж здолаємо лінощі та нехіть до спілкування і бодай візьмемось за телефонну слухавку? Отож–бо. Як не дивно, але й у XIX столітті городяни страждали одночасно й від самотності, й від небажання зробити крок до ближнього свого.

Керманичі Луганської обласної ради знайшли достойну, а головне —«своєчасну» відповідь економічній кризі. Щоправда, дещо «асиметричну»: на кінець року в Луганську три тижні тривав пропагандистський марафон боротьби із загрозою фашизму. Родзинкою кампанії було те, що «фашистами» оголосили винятково українців. Почалося шоу з т. зв. «міжнародної науково–практичної» конференції «Велика вітчизняна війна і сучасність». Аби пафос дійства не оминув жодного луганського обивателя, хід конференції транслювали в прямому ефірі двох обласних телеканалів, один із них — державний, який трансляцію повторив у неділю, у прайм–тайм.

Учора в Черкасах стартував фестиваль «КриЖталь». На II фестивалі крижаних фігур, котрий стає в місті над Дніпром традиційним і участь в якому беруть скульптори з усієї України, черкащани мають змогу милуватися героями казок данського письменника Ганса Крістіана Андерсена. Відтепер у затишному центральному сквері за Черкаською обласною державною адміністрацією вишикувалися симпатичні герої улюбленого дитячого казкаря: Кай, Герда, Снігова Королева, Дюймовочка, Олє Лукойє, Русалонька та інші — всього 50 льодових фігур, а також казкові звірі, льодові квіти та палаци.

Луганський національний університет імені Тараса Григоровича Шевченка має одну з найпотужніших серед вищих навчальних закладів країни бібліотеку, фонд якої налічує більше 700 тисяч видань. Щороку ВНЗ витрачає понад півмільйона гривень на придбання літератури для поповнення читацьких запасів. Але підрахунки показали, що це не найбільш раціональний спосіб наповнення інформаційної бази, якої потребує процес навчання.

Нагадаємо: ця трагедія сталася 13 жовтня 2007 року. Тоді внаслідок вибуху в житловому будинку №127 по вулиці Мандриківській загинуло більше двадцяти його мешканців, а два під’їзди з чотирьох були повністю зруйновані. Всі потерпілі отримали з різних джерел кошти для придбання нового житла. За превалюючою версією, вибух спричинив побутовий газ. Отож на лаві підсудних опинилися троє керівників відкритого акціонерного товариства «Дніпрогаз». Однак судовий розгляд цієї кримінальної справи зайшов у глухий кут настільки, що навіть запобіжний захід стосовно підсудних довелося змінити на підписку про невиїзд. Тепер же виплив на світ ще один, справді несподіваний, поворот подій довкола тієї НП. Адже вирішується питання про притягнення до кримінальної відповідальності родини, яка є... потерпілою внаслідок нашумілого вибуху.

Минулого місяця «УМ» розповідала, як 5 грудня 2008 року тисячі луганчан не змогли вчасно потрапити хто на роботу, хто з роботи додому, а хто й в інших справах — без попередження застрайкувала частина перевізників, які працюють на маршрутних таксі. Загалом на роботу не вийшли 450 мікроавтобусів із 650 зареєстрованих в обласному центрі. Страйкарі вимагали підвищення тарифів на перевезення пасажирів, хоча саме на той момент помітно знизилися ціни на паливо.

Ця історія цілком заслуговує на те, щоб стати в ряд новорічних чи то чудес, чи то курйозів. Повернувшись зі святкування, яке проводила у гостях, сім’я вінничан була ошелешена побаченим: новорічної ночі хтось проник до будинку і добряче погосподарював. Зникли документи, комп’ютер, коштовності та деякі інші речі. Новорічний настрій був зіпсований, і господарі зібралися писати заяву до міліції про крадіжку. Та не встигли ще взяти папір та ручку, коли міліція приїхала до них сама з несподіваним запитанням: «У вас нічого не пропало?» І запросила до райвідділу впізнати власні речі.