Навчання «по–західному»

10.01.2009

Луганський національний університет імені Тараса Григоровича Шевченка має одну з найпотужніших серед вищих навчальних закладів країни бібліотеку, фонд якої налічує більше 700 тисяч видань. Щороку ВНЗ витрачає понад півмільйона гривень на придбання літератури для поповнення читацьких запасів. Але підрахунки показали, що це не найбільш раціональний спосіб наповнення інформаційної бази, якої потребує процес навчання.

Відтак на недавній щорічній зустрічі зі студентами президент ЛНУ Віталій Курило заявив, що з нового року тим, хто навчається у ВНЗ, замість книжок купуватимуть ноутбуки. «Це, скоріше за все, вийде дешевше, ніж фінансувати закупівлю друкованих видань у тому обсязі, якого потребуватиме наш контингент», — зазначив Віталій Семенович. І пояснив: сьогодні освіту в Луганському національному університеті здобувають понад 26 тисяч студентів. Аби забезпечити якісну підготовку фахівців, необхідно розширити читальні зали університету, а це перспектива досить віддалена, зважаючи на фінансові проблеми. Тому більш близьким та простим варіантом видається перевести роботу в бібліотеці у віртуальний формат.

Для цього достатньо забезпечити в університеті вільний доступ студентів до всесвітньої електронної мережі. «Це не так складно для нас, адже ЛНУ має власний широкосмуговий супутниковий канал інтернету», — пояснив пан Курило. Крім того, буде допрацьовано електронні каталоги університетських бібліотек та базу електронних підручників. Сьогодні вчені ВНЗ створюють їх більше 50 на рік. Для того, щоб студенти почували себе комфортно в таких ІТ–умовах, ЛНУ планує закуповувати недорогі лєптопи, які студенти зможуть використовувати для навчання.

До всього така тактика відповідає вимогам європейської системи освіти, що впроваджується в Україні: «На Заході студенти не сидять в аудиторіях по стільки годин, як наші. У нас же ще й досі вузівська система на 50—60 відсотків дублює за формою організації навчального процесу середню школу, де всі учні здебільшого — пасивні слухачі». Щоправда, повної свободи своїм підопічним Віталій Семено­вич не обіцяє: «Кожен, хто прийде здобувати знання в університет у майбутньому, отримає власного педагога–куратора, обов’язково буде задіяний у науково–дослідній роботі, матиме персональні завдання та більше часу на професійну практику. Отже, кількість аудиторних занять зменшиться, але процес навчання стане цікавішим, інтерактивним і більш відповідальним».

Окрім того, зміна формату може потягти за собою зміну графіка навчання. Мовляв, у США є університети, які працюють цілодобово, і це особливо важливо, коли студенти працюють та навчаються одночасно. Завдяки такому режиму вони можуть самостійно коригувати графік занять.

Представники Асамблеї студентського самоврядування ЛНУ також зажадали, аби реформа торкнулася і права студента обирати предмети, які він вивчатиме впродовж року. У більшості університетів світу, де впроваджено кредитно–модульну систему, студент має перелік обов’язкових до опанування дисциплін, які він мусить вивчити у чітко встановлений термін. При цьому своє навантаження, графік занять можна формувати на власний розсуд, виходячи з пропозицій керівництва ВНЗ. Останнє до такої пропозиції поставилося досить лояльно і готове прийняти як варіант. Але впровадити її може лише Міністерство освіти й науки України.