П'єр де Кубертен 1896 року відродив Олімпійські ігри за їхніми описами в античній літературі, а австрійський шукач пригод та знавець старожитності Бернард Вебер у 2001 році заснував нову організацію — N7W, метою якої є встановити нові сім чудес сучасного світу. Назва організації якраз і є абревіатурою від англійського «Нові сім чудес». До керівництва цієї структури входять визнані та авторитетні у світі фахівці, зокрема колишній голова ЮНЕСКО — агенції ООН з питань освіти, науки та культури. Завдання нового списку семи чудес світу — донести мешканцям планети усвідомлення необхідності берегти культурну спадщину людства.

Мабуть, багато хто пам'ятає старий анекдот радянських часів про мешканців одного села, яким вряди-годи вдалося заробити гроші, і вони зібралися на раду вирішити, як зароблене витратити. Після багатьох вислуханих пропозицій слово взяв місцевий мудрець та запропонував: «А давайте на всі ті гроші купимо фанери, збудуємо аероплан та полетимо звідси до дідька».
Та не всі селяни хочуть залишати свої рідні місця, хай і не дуже вдало вибрані їхніми предками. Адже в наш час навіть ландшафт цих місць можна суттєво підкоригувати.

Як відомо, країни Скандинавії передують у світі за кількістю жінок на високих державних, управлінських та бізнесових посадах. Але цього виявилося мало! Тож у Норвегії з 1 січня набрав сили закон про те, що в складі правлінь акціонерних компаній має бути не менше 40 відсотків жінок, повідомляє агенція «Франс пресс». У зв'язку з цим у країні розпочалося велике «полювання на жінок», оскільки на цей час вони становлять лише 17 відсотків у правліннях понад 500 великих акціонерних фірм. Із керівними посадами — ще гірше: лише 3 відсотки жінок є генеральними директорами цих фірм, 2 відсотки — головами правлінь. Якщо впродовж наступних двох років якась акціонерна компанія не доведе відсоток жінок у своєму правління до щонайменше 40, як того вимагає новий закон, то вона може бути ліквідована.

У Берліні 20 січня відкриється новий кінотеатр під назвою Prime Cinema 5D (у довільному перекладі — «Перший п'ятивимірний кінотеатр»), який готує своїм майбутнім відвідувачам неабиякі відчуття та емоції. В кінотеатрі будуть демонструватися так звані 3D-фільми, тобто об'ємного чи «стереоскопічного» зображення, які в технічно менш досконалій формі свого часу демонстрували в київському кінотеатрі «Дніпро», а тепер доступні глядачам великих міст Європи та США в кінотеатрах мережі IMAX. Берлінська ж новинка полягає в тому, що глядачі пізнають на собі ще два виміри з відчуттями руху та запаху.

Більшість християн світу сьогодні розпочинає святкування Різдва Господнього. Серед них — і половина православних церков, які дотримуються Григоріанського календаря, а от вірні Російської, Української, Сербської, Грузинської та Єрусалимської церков продовжують відзначати Різдво за Юліанським календарем — 7 січня.
Втiм у наші часи християнське коріння свята втрачає свою первинну значимість, і день народження Спасителя охоче почали вiдзначати також абсолютно не християнські народи. До прикладу, китайці, які переймають усе західне, в тому числі, на їхню думку, «дуже модне» свято. Адже на уяву більшості людей діє передусім святкова атмосфера з сяючими ялинками, всюдисущими «святими миколаями» та незліченними подарунками.

Про одну з найменших за територією та населенням країн Африки — Свазіленд, — затиснуте в територію Південно-Африканської Республіки гірське вкраплення, яке на сході межує з Мозамбіком, завжди пам'ятають хіба що філателісти — завдяки чудовим маркам . А світові інформагенції згадують щороку в серпні-вересні у розділах «Дивина» завдяки екзотичному ритуалу: параду тисяч незайманих дівчат, під час якого король Свазіленду обирає собі чергову «наречену». Свазіленд за державним устроєм є єдиною на цей час абсолютною монархією в Африцi, а 37-річний король Мсваті ІІІ — єдиним абсолютним монархом на Чорному континенті.

26 вересня на нашому континенті відзначався Європейський день мов. Дивно, але в Україні він пройшов непомітно, ніби в нас не існує мовних проблем.
Європейський день мов був заснований 2001 року Радою Європи з метою пропагування вивчення інших мов серед усіх вікових груп та піднесення значущості мовної різноманітності. Ця ініціатива знайшла широкий відгук у ЄС, де щороку на вивчення мов виділяється 30 млн. євро. Ці кошти йдуть на різноманітні навчальні програми, зокрема й дуже незвичнi. У Фінляндії, наприклад, останнім часом користується надзвичайною популярністю електричка, в одному з вагонів якої організовані курси іноземних мов. Щодня о 6.20 ранку в одному вагоні, яким мешканці містечка Ріїхімякі 40 хвилин добираються на роботу до Гельсінкі, проходять курси.

Катарський телеканал «Аль-Джазіра» з початку мовлення у листопаді 1996 року до сьогодні став провідним інформаційним джерелом усього арабського світу. За оцінками британської аналітичної компанії «Інтербренд», він входить до п'ятірки провідних інформканалів світу. За посередництва телекомунікаційних супутників програми «Аль-Джазіри» можна приймати у всіх країнах світу, включно з Україною. Катарці ведуть мовлення на Європу через супутник «Хот берд», який належить третій у світі компанії-власнику флотилії космічних супутників зв'язку «Ютелсат».

Риба шукає, де глибше, а людина — де краще. Ця народна мудрість особливо часто спадає на думку тепер, коли кордони виявилися значно відкритішими, а недолуга економічна, соціальна та національна політика тієї чи іншої держави змушує людей зриватися з місць та шукати щастя по далеких світах. Інколи в такий похід вирушають цілі народи чи племена. Як ось одне індійське плем'я, яке повертається до «своєї історичної батьківщини», до своєї «землі обітованої», до... Ізраїлю.

Тепер на наших вулицях уже не побачиш магазинів iз вивіскою «Робочий одяг». А в радянські часи вони були у всіх великих і малих містах. Їхню пропозицію важко було назвати багатою: незграбні брезентові рукавиці для зварювальників чи більш «елегантні» матер'яні для домашніх робіт, а ще сині роби для робітників чи схожі на лантухи білі бязеві халати для працівників чистих виробництв. Уся ця продукція була виготовлена руками радянських в'язнів, які «перевиховувалися працею». Невідомо, що тепер допомагає українським в'язням перевиховуватися, але в країнах Західної Європи таким засобом надалі залишається праця. І, цілком несподівано, її надзвичайно високо оцінило суспільство.