Як повідомляла «УМ», у вівторок Конституційний Суд оприлюднив рішення, яким заборонив збирати конфіденційну та приватну інформацію про громадянина без згоди самої особи, поширивши це правило й на посадовців. Зокрема, в рішенні КС ідеться, що в Україні заборонено збирати та поширювати відомості «про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання (владних) повноважень». Мовою прикладів це означає: поки Віктор Янукович на роботі — цим можна цікавитись. Коли він закуповує в «Межигір’я» дорогі будматеріали та страусів — то це вже, виходить, втручання в приватне життя...

У Токіо вчора було підписано один із найсуперечливіших міжнародних договорів останніх років. Торговельна угода з боротьби з контрафакцією, англійською — The Anti–Counterfeiting Trade Agreement (АСТА), покликана встановити суворий нагляд за дотриманням авторського права в інтернеті й на ринку інформації та інформаційних технологій. Ідеться передусім про припинення виробництва та користування нелегальним програмним забезпеченням і закачування з інтернету музики, фільмів, книжок в електронному варіанті тощо. З цією метою буде створено міжнародне об’єднання зі складною ієрархічною системою контролю дотримання авторських прав.

«1 100 тонн солі за один день! Та це просто катастрофа!» — емоційно реагує наша співрозмовниця, доктор біологічних наук Олена Луцишин, коментуючи обсяги викинутої солі на столичні шляхи. Масштабна «антиснігова кампанія», розгорнута головою міськ­адміністрації Олександром Поповим на зло політичним ворогам та на втіху потенційному електорату, за її словами, має інший бік медалі. Причому не менш важливий для Києва і киян, ніж «знесніжені» дороги та тротуари.

Науковець стверджує: технічна сіль (NaCl з домішками), яку щедрою рукою розсипають комунальники та техніка, уже призвела до катастрофи: київські клени, липа і символ столиці — каштани — навесні масово «жовкнуть». Таке явище, як міжжилковий некроз, спричиняє перевищена концентрація натрію у ґрунті, подекуди у десятки разів. Цей елемент, за словами пані Олени, є ще небезпечнішим за свинець, який осідає на зелень від вихлопів автомобiлiв. Головне управління екології, «Київавтодор» і міські керманичі знають про цю проблему. Але лише обіцяють у майбутньому запровадити безпечну альтернативу солі.

В арсеналі творчих робіт актора і режисера Віктора Андрієнка — мало не сотня різних проектів: фільми, де він грав ролі і працював каскадером, гумористичні скетчі, серіали, «Велика різниця» по–російськи, по–українськи і по–білоруськи, по–казахськи. Але найпоширеніша найперша асоціація щодо Андрієнка — «довгоносик». Незважаючи на те, що гумористичний серіал не показують уже більше 10 років.

Зустрілися з паном Віктором ми перед прокатною презентацією фільму Михайла Іллєнка «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» у столичному «Кінопалаці», де мій диктофон постійно фіксував сторонні репліки: «Ніколи б не подумала, що ви так блискуче зіграєте серйозну роль полковника Смірнова», «Сподіваємось, ви знайдете час, щоб зустрітися зі студентами»...

«Про вік говоримо чи обмежимося дипломатичним терміном «ювілей»?» — питаю перед початком інтерв’ю актрису Ларису Руснак. «Говоримо, чого вже там... Ну, п’ятдесят і п’ятдесят», — відповідає вона. Хоча всі, хто знає Ларису чи бачив її по телевізору, навряд чи повірять у цю цифру — актриса виглядає прекрасно: струнка, моложава, доброзичлива, щира...«Коли починаю думати про вік або скільки я вже працюю в театрі, то цифри у мене не складаються, — зізнається Лариса Руснак. — Думаю: стоп, це ж було вчора! Для мене час — як ниточка, яка тягнеться–тягнеться, а потім хтось бере і зводить докупи два протилежні кінці. І здається, що події багаторічної давнини відбувалися щойно... Я не відчуваю відстані у часі: якісь нещодавні події здаються дуже далекими, а якісь далекі — навпаки, близькими». Наша розмова з Ларисою відбулася напередодні її відльоту до Шрі–Ланки — свій ювілей актриса відзначить на острові вічного літа.

Знана українська «стріляюча лижниця» Оксана Хвостенко в одному з інтерв’ю нещодавно сказала, що із завершенням кар’єри біатлоністки «скінчилося її перебування в оазі». Мовляв, залишивши великий спорт, вона зіткнулася з проблемами нелегкого повсякденного життя–буття, до якого потрібно адаптуватися.

Перше місце, де пробують свої сили колишні спортсмени, — тренерська нива. Хтось, як Хвостенко, починає тренувати дітлахів, а іншим — як, скажімо, срібній призерці Олімпійських ігор у Нагано Олені Петровій — доручають відповідальні ділянки, як–то молодіжна збірна з біатлону.

Не кожному з першої спроби вдається ввійти у свою річку. Петрова, попрацювавши з резервістами першої збірної, не побачила результату своєї діяльності й залишила тренерську роботу. Тепер уродженка Удмуртії, яка нині мешкає в Сумах, — очільник Сумського осередку НОК України. На цьому відповідальному посту пані Олена взялася за популяризацію в регіоні спорту та вирішення фінансових проблем, пов’язаних із підготовкою спортсменів Сумщини до майбутніх олімпіад.

Незалежно від того, що ми полюбляємо їсти зазвичай (і можемо собі дозволити), періодично балуємо себе стравами з різними морськими делікатесами: салатом iз печінкою тріски чи бутербродами з малосольної червоної риби. Як не помилитися при виборі основних складових такої смакоти, коли на магазинних прилавках безліч пропозицій, допоможуть розібратися нещодавно проведені дослідження Центру незалежних споживчих експертиз «Тест».

Загалом рибопродукти — дуже корисні для здоров’я людини. Інша справа, якщо хтось страждає певною недугою, має враховувати специфічні особливості продукту. Приміром, гіпертоніки мають споживати слабосолену рибу, оселедці їм протипоказані. Але для людей здорових вони вкрай важливі в раціоні.