Новий інтернет–мем (ідеться про фразу, подію, фото чи інший кумедний факт, який стає відомий величезній кількості інтернет–користувачів і спричиняє лавину жартів та цитувань) мимоволі породив пересічний хлопчина з Донецької області. Він просто виклав оголошення про продаж свого автомобіля на сайті Infocar.ua. Але суміш була справді «вибухова». Худорлявий продавець Саша, доволі–таки вуркаганської зовнішності, на фото позує біля своєї ВАЗ–2106 лише в шортах, весь у наколках і з цигаркою в руці. Машина 1983 року випуску, пофарбована в червоний колір спереду і в синій — ззаду. Дзеркал немає, і не лише дзеркал. Текст оголошення від Саші сповіщає (цитуємо мовою оригіналу): «Безопасность: Галогенные фары, Серворуль, Сигнализация. Мультимедиа: CD. Состояние: Гаражное хранение. Другое: Тонировка, Тюнинг, ручек с улицы на дверях нет, открываеться с брилка (мається на увазі брелок. — Авт.), два брилка, танировка, музыка пионер, вырезы в капоте». Крім «пацанської» лексики, зовнішнього вигляду самого продавця та його «тачки — агонь», за яку Саньок просить 2100 доларів, користувачів інтернету неабияк зачепило місце проживання Олександра. Єнакієве. Земляк Президента зі схожими нахилами та грамотністю.

Якщо я встав посередині ночі — значить, мене хтось розбудив.

Якщо мене хтось розбудив — значить, справа термінова. Отже, коте, я слухаю тебе!

Завтра кінофестиваль в Одесі визначиться зі своїми цьогорічними переможцями. Їх буде кілька: найкраща картина міжнародного конкурсу, краща режисерська, акторська робота, спеціальні відзнаки... Але вже зараз можна говорити про беззаперечну перемогу організаторів, які знайшли час і місце у програмі фестивалю для проекту «Загублений світ». Термін якийсь чи то історичний, чи географічний... Насправді ж його мета — вивести на авансцену, пригадати давно забуті фільми, що були відзняті в Україні двадцять років тому. Так–так, саме тоді, коли з радянським минулим ми щойно розпрощалися, майбутнє не вирізнялося особливою чіткістю і конкретикою, були люди, які залюбки давали гроші на кіно, нічого не вимагаючи натомість. В Одесі були представлені п’ять картин того періоду: «Гамбрінус» Дмитра Месхієва, «Кисневий голод» Андрія Дончика, «Івін. А» Ігоря Черницького, «Перший поверх» Ігоря Мінаєва та «Яма» Світлани Ільїнської.

Свого часу автор цього роману був відомий спробами сконструювати з підручного жанрового матеріалу щось на зразок «альтернативної історії». У принципі, вийшло непогано, і «Дефіляда в Москві» чи «Конотоп» Василя Кожелянка залишаються безперечними доказами цієї стилізаторської діяльності. Сам він згодом нібито повернувся в обійми критичного реалізму, але в останньому своєму витворі «Діти застою» вкотре занурюється у царину недалекого минулого.

Минулої осені, після того як боксерська збірна України здобула на чемпіонаті світу в Баку чотири золоті та одну срібну медаль, імена Олександра Усика, Василя Ломаченка, Євгена Хитрова, Тараса Шелестюка та Дениса Берінчика гриміли на весь світ. Однак, як сказав «УМ» головний тренер чемпіонів Дмитро Сосновський, перемагати на чемпіонаті Європи й світу добре, але підсумки чотирирічного циклу будуть підбиватися саме після Олімпійських ігор. «Олімпіада — це зовсім інші змагання. Якщо ми на ЧС виступали окремою командою боксерів, то сьогодні ми представляємо національну олімпійську команду. Це значно вищий рівень. Відтак дуже хочеться зробити вагомий внесок в медальний доробок країни», — каже Сосновський.

Хто очолить футбольне господарство України після Григорія Суркіса? День виборів нового президента Федерації футболу — 2 вересня — невпинно наближається. У цьому питанні почала з’являтися деяка ясність.

Комунальне підприємство «Дирекція будівництва шляхово–транспортних споруд Києва» оголосило тендер на генпідрядні роботи з реконструкції транспортної розв’язки на Поштовій площі Києва. Розкриття пропозицій відбудеться 16 серпня. Про це пише загальнодержавний веб–портал «Вісник державних закупівель». За його даними, організатори закупівлі очікують, що вартість робіт сягне 404 мільйони гривень. Кошти на будівництво буде виділено з державного та місцевого бюджету Києва.

Відтепер у Києві побільшало пам’ят­них знаків: нещодавно на Подолі, а саме на ­вулиці Юрківській, 34а, урочисто відкрили пам’ятну табличку, яка свідчить про рекордну повінь у столиці 1931 року.

У цьому вірші — сутність його автора, Анатолія Лупиноса. Політв’язнь, поет, аскет, вічний бунтівник, «батько» УНА–УНСО за життя не мав нічого, окрім ідеї «Україна понад усе!». Націоналіст із донбаським корінням за антирадянську пропаганду і контрреволюційну діяльність був запроторений у мордовські табори, Володимирський централ, українські «психушки». Завтра, 21 липня, Анатолію Івановичу виповнилося б 75. Доля відрахувала йому 62 (помер у 2000–му).

За життя Лупиніс не дав жодного автобіографічного інтерв’ю. Змалювати уявлення про невгамовного борця за Україну допомагають його статті, зокрема політичний заповіт «Бунт має рацію», вірші і, звичайно, живі спомини близьких та друзів.