Після недільного «бронзового» почину стрільчині Олени Костевич українські олімпійці продовжили поповнювати нашу скарбничку медалями. Але відбувалося це вже за зовсім інших обставин, із присмаком суддівських скандалів. І якщо Яні Шемякіній арбітри не завадили виграти «золото» у фехтуванні на шпазі, то команду чоловіків–гімнастів позбавили «законної» нагороди, а важкоатлетці Юлії Калині — навпаки, допомогли несподівано піднятися на п’єдестал.
Удруге за останні кілька тижнів на приборкання «червоного півня» на крутосхилах Ялтинського гірсько–лісового заповідника змушені підніматися місцеві вогнеборці, лісники, бійці Внутрішніх військ МВС і матроси з’єднання берегової оборони Міноборони. Усі вони — близько 400 осіб — третій день поспіль гасять вогонь на горі Лопата, що на межі Ялтинського й Алуштинського заповідників. Ще 30 липня там зайнялися лісова підстилка і чагарники. Спочатку займання сталося на площі два гектари, а згодом поривчатий вітер до 20 метрів за секунду поширив вогонь уже на вісім гектарів.
Спочатку пожежа спалахнула на території одного з аграрних господарств біля села Таврійське Голопристанського району Херсонської області. Вогонь швидко перекинувся на лісові угіддя і знищив близько 100 гектарів лісу. Пізніше займання сталося на території Гладківського і Збур’ївського лісництв біля села Великі Копані. Загалом вогонь знищив близько 500 га лісу. Як розповіли «УМ» у прес–службі територіального відділення МНС у Херсонській області, причиною обох пожеж стала недбалість найманих трактористів, які підпалили стерню на полі.
Два з половиною роки позбавлення волі умовно, з відстрочкою на один рік — такий вердикт відомому не лише у севастопольських і кримських проросійських колах Володимиру Тюніну виніс Центральний районний суд Сімферополя. До слова, чотири роки тому Тюнін отримав орден святого Олександра Невського 1–го ступеня з рук тодішнього спікера російської Держдуми «за заслуги і особистий внесок у зміцнення Держави російської».
До початку виборчої кампанії у Верховну Раду на центральній площі Черкас — Соборній, де традиційно відбуваються мітинги, облаштували шкільний ярмарок. Досі тут протестувала проти мовного закону опозиція, але правоохоронці виштовхали її геть.
Україна експортує військову техніку переважно в країни Південно–Східної Азії й частково африканські регіони. У Європу ж ми продаємо зброї найменше. Також суттєво зменшився експорт у Росію. В цілому Україна є однією з багатьох держав, яка виступає на світовому ринку озброєння, не йдучи за тенденцією переозброєння власної армії, а орієнтується, в першу чергу, на ринок та його головні пріоритети, розповів учора на прес–конференції з цього приводу директор Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак. «Така тенденція України на світовому ринку зброї дуже відрізняє її, скажімо, від Польщі чи Туреччини — країн, які активно будують свою оборонну промисловість, маючи основним пріоритетом озброєння. Найбільш успішними у сфері розробки військової техніки та її елементів переважно є недержавні підприємства. Серед державних варто відзначити лише підприємство «Антонов», «Зоря»–«Машпроект» та конструкторське бюро «Луч», — каже експерт.
Яна Шемякіна — львів’янка. Тут і народилася 5 січня 1986 року. Закінчила Львівське училище фізичної культури та Львівський державний університет фізичної культури.
Маски скинуто (увага, виборці округу на Житомирщині!) — Володимир Литвин припинив розриватися між «красивими й розумними» і підписав скандальний закон про засади державної мовної політики. Відповідне повідомлення вчора з’явилося на сайті Верховної Ради. Закон уже направлено на підпис Президентові.
Кілька дівок у масках і коротких сукнях (але не голі й навіть не топлес, як наші «Фемен») стрибають у православному храмі з криками й картинно б’ють поклони, повернувшись задом до вівтаря. Обурливо? Безперечно, принаймні для християн. Але чи можна це вважати кримінальним злочином, особливо в країні, де церква номінально відділена від держави? Можна. За умови, що у «святотатстві» було задіяне ім’я Володимира Путіна, а відбувалося все в Росії, та ще й у храмі наближеної до влади РПЦ.
Пані Ірина померла після довгої і тяжкої хвороби на 72–му році життя. Ірина Стасів–Калинець у грудні 1971 року стала одним з членів створення Громадського комітету захисту Ніни Строкатої. Вже у січні наступного року її засудили до шести років таборів суворого режиму й трьох років заслання. Покарання відбувала в Читинській області разом iз чоловіком, який через півроку після винесення вироку дружині також був засуджений. Із 1987 року пані Ірина була активною львівською громадською діячкою, у 1990–му її обрали депутатом першого скликання Верховної Ради України в Миколаївському окрузі Львівської області.
