З діда–прадіда у весняному меню українців були страви з молодими листочками кропиви. Звичайно, нібито не царська справа збирати рослину, що жалить руки. Проте якщо наважитеся готувати з нею зелений борщ чи вареники — і вітамінізуєтеся, і відчуєте надзвичайний смак. Я це точно знаю. Бо найбільше люблю мамин борщ із кропивою.

У Даші Малахової — дуже щільний графік. Вона встигає знятися в Аргентині у телепроекті «Битва українських міст», записати «Школу смачного життя» на каналі «Меню–ТБ», зіграти у виставах «Театру на Подолі». І щодень (і по кілька разів на день), коли у Києві, піклується про домашніх на власній кухні. Оскільки і в кулінарній телестудії встановлена плита, Даша часто готує обід (наприклад, овочеве індійське карі та піту) знімальній групі. «Бувають дні, коли часу вистачає лише на бутерброди, — зізнається авторка книги «Картата–потата», яка вела однойменну програму на «Інтері». — Але зазвичай моє життя насичене кулінарією».

Почесне місце на великодньому столі після Великого посту — м’ясним стравам. Як їх по–особливому приготувати, консультує Анна Григорівна Кравченко, шеф–кухар столичного ресторану «Монастирська трапезна», що діє у приміщенні Видубицького монастиря, де раніше столувалися його прихожани.

По–особливому виглядає і смакує картопля з волоськими горіхами. Відварити 5—6 бульб у лушпинні, почистити, порізати на кружальця — далі сіль–перець, запанірувати з обох боків у сухарях і підсмажити на олії. Півсклянки горіхів (можна взяти ліщину) потовкти чи пропустити через м’ясорубку і посипати ними смажену картоплю. Таке ситне поєднання добре «нейтралізувати» квашеною чи тушкованою капустою.

«Здобиччю» сильної половини людства — за природою своєю мисливців — зазвичай стають посади, звання і визнання. Домашня кухня — переважно жіноча царина. Проте якщо чоловік знаходить час на куховарство — то справжнє свято. За кілька днів до Жіночого дня «УМ» проконсультувалася з відомими українськими чоловіками: як правильно зробити свято коханій жінці в кухонному інтер’єрі.

Коли ми беремо до рук стару фотографію чи квиток, що пролежав десь у шафі кілька десятків років, відразу уявляємо минуле. Три антикварних меню переносять в атмосферу небуденного столування давно минулих днів. Проте зафіксовану на цих аркушах історію можна спробувати відтворити у себе вдома уже у найближчі вихідні.

Закарпаття, як малий Вавилон, — тут і українці, й угорці, і румуни зі словаками і роми з євреями, і ще багато різного люду. Тому і страв у цьому регіоні від представника кожної національності — десятки, що загалом перетворюються на сотні. Зокрема Михайло Міцко, автор книги «Закарпатська кухня», що недавно вийшла друком в Ужгороді, назбирав близько тисячі стародавніх і сучасних рецептів, частиною яких ділиться з читачами «УМ».

Традиційний український продукт сало має анекдотичний присмак. Бо хіба утримаєшся від усмішки, коли чуєш, наприклад, зізнання зі сцени співаючого ректора Михайла Поплавського: «Сало їм, на салі сплю, бо я так його люблю, от якби ще й салом укривався, то як у маслі б я купався». Проте сало — хоч це і жирно, але смачно, і навіть — якщо в міру — корисно. Бо не тільки в шоколаді є складові, що додають оптимізму та впевненості в тому, що життя прекрасне. Сало — для українців точно — теж має заспокійливо–підбадьорливий ефект. Якщо ви його ще не відчували — значить, не таке чи не так сало та страви з ним куш­тували.

Обов’язкові для зимових святкових застіль — перед Різдвом, старим Новим роком та святом Водохреща — кутя та узвар. Розбещені промисловим хлібопекарством, ми забуваємо про головну страву Багатої, Щедрої та Бідної куті — хліб, книші, пироги, які обов’язково з’являлися у наших предків на покуті під образами.

«Лише на перший погляд випікання хліба видається справою важкою, не до виконання в умовах міської квартири, — каже філолог за освітою Ольга Вербенець, яка вела кулінарні програми на Львівському телебаченні й описала свої особисті та народні вміння приготувань у двох книгах. — Найголовніше — мати бажання, добрий настрій без зайвого поспіху та двійко працьовитих рук — і випікання хліба та інших борошняних виробів може стати вашою улюбленою справою».

Боже, як ми всі чекаємо новорічних вихідних. Проте, крім приємних марень, свята — це і період головного болю, коли вигадуєш, що такого і незвичайного приготувати домашнім і гостям. Насправді вишуканих і смачних страв безліч, але ми зупинимося на рецептах «гарячого», без якого не обходиться жодне новорічне застілля.