Даша–кулінарка. (Фото з сайту e–motion.tochka.net.)
У Даші Малахової — дуже щільний графік. Вона встигає знятися в Аргентині у телепроекті «Битва українських міст», записати «Школу смачного життя» на каналі «Меню–ТБ», зіграти у виставах «Театру на Подолі». І щодень (і по кілька разів на день), коли у Києві, піклується про домашніх на власній кухні. Оскільки і в кулінарній телестудії встановлена плита, Даша часто готує обід (наприклад, овочеве індійське карі та піту) знімальній групі. «Бувають дні, коли часу вистачає лише на бутерброди, — зізнається авторка книги «Картата–потата», яка вела однойменну програму на «Інтері». — Але зазвичай моє життя насичене кулінарією».
— Я і мій чотирирічний син Матяш любимо мед. Це прекрасний продукт, — констатує Даша. — Якщо піддати його термообробці, він втрачає частину корисних властивостей, але від того не стає несмачним. У нас удома багато меду, мабуть, це наш основний продукт харчування». (Сміється).
Із додаванням меду можна приготувати різні страви з курятини. Для «Крилець Баффало», які однаково смачні запечені у духовці й підсмажені на барбекю, потрібен 1 кг курячих крилець. Маринад робимо з п’яти столових ложок томатного соусу чи соку, двох — меду, соку з одного лимона, кількох крапель соусу табаско, двох чайних ложок паприки, однієї — суміші кейджен, двох столових ложок соєвого соусу та трьох — кукурудзяного борошна. За смаком ще додаємо трохи білого перцю. Підготовлені крильця (можна брати лише верхні фаланги), попередньо посолені й поперчені, маринують у цій суміші кілька годин. Якщо планується вихід на природу, робити це зручніше відразу у звичайному поліетиленовому пакеті. Готові крильця подають із великими шматками стебла селери і соусом із рівних частин майонезу і сметани, у який додають потертий блакитний і звичайний твердий сири, подрібнений часник і трохи меленого перцю.
Ще та смакота — курячі ніжки «Тропікана». Базовий рецепт цієї страви належить суперсекретарці Олені з «Театру на Подолі», розповідає Даша. Ноу–хау Малахової — креветки та інші тропічні інгредієнти. Але про все по черзі. Дюжину курячих ніжок ретельно миємо. Зачищаємо шкірку і м’ясо, відрізаємо частину кісточок і робимо у ніжках такі собі «кишеньки». Начиняти їх будемо посоленою і поперченою сумішшю з подрібнених 300 г креветок, півцибулини, однієї перчини чилі, двох стеблин зеленої цибулі та двох зубчиків часнику, потертого невеликого кореня імбиру. Начинені ніжки ще посипаємо сумішшю перців (1 чайна ложка) та меленим коріандром (0,5 чайної ложки) і викладаємо на деко. Зверху заливаємо сумішшю двох столових ложок меду з соком одного апельсина та половинок лайма і лимона. Запікати у духовці при температурі 175 градусів хвилин 35. Якщо немає креветок, а бажання мати тропічний настрій є, Даша радить замінити їх звичайним свинячим фаршем.
Ще один підсолоджений рецепт — телячі ребра у фруктово–медовому соусі. Останній готують у блендері: спочатку подрібнюють по половині цибулі та яблука, далі додають сік одного апельсина, трохи томатного соку і по кілька крапель соусів табаско та вустерширського, сіль, перець, кілька столових ложок меду і все збивають. Підготовлені ребра (1 кг) солять, перчать і змащують медом. Викладають на деко, заливають соусом, зверху викладають великі шматки пастернаку і селери (по одному кореню) і запікають у духовці при температурі 180 градусів 7 хвилин і ще 20—25 хвилин при температурі 160 градусів.
Даша Малахова знає сотні рецептів, за якими з найбуденніших продуктів можна приготувати незвичні і надзвичайно смачні страви. Наприклад, картопля. Щоб спробувати, яка вона «по–бомбейськи», на олії обсмажте зерна гірчиці (1 столова ложка) з кардамоном, молотим коріандром, пастою карі, гострим перцем і зірою (ці прянощі зовні схожі на кмин, їх часто називають «римський кмин», а також «кумин» або «затр»). Потім додайте кілька подрібнених зубчиків часнику і півкільця великої цибулини. Ще через кілька хвилин — певну кількість порізаного великою «соломкою» болгарського перцю, невеликі шматки шести картоплин та кружечки двох морквин. Трохи обсмаживши усі інгредієнти, додаємо пригоршню родзинок і кубики великого помідора без шкірки. Доливаємо трохи гарячої води, солимо, накриваємо фольгою і тушкуємо усе в духовці 20 хвилин. Потім фольгу знімаємо і тримаємо страву у духовці ще 15 хвилин. Насамкінець заливаємо натуральним йогуртом (або сметаною, змішаною з лимонним соком) і приправляємо свіжезмеленим чорним перцем.
Щоб приготувати пюре по–угорськи, ставимо варити шість картоплин. Паралельно обсмажуємо на олії дрібно порізану цибулину, посипаємо її чайною ложкою паприки і ретельно перемішуємо, додаємо 200 г сметани. Ще раз усе перемішуємо і тримаємо на вогні кілька хвилин. Робимо пюре, додаємо заправку, солимо, перчимо. Особливий смак створять подрібнена зелень, мускатний горіх і твердий сир.
«Я за те, щоб їжа не була нудною, навіть якщо це звичайні курячі котлети, — каже Малахова. — Якщо вони з морквою та петрушкою — уже веселіше». Фарш Даша радить робити у блендері: з двох філе, цибулини, зубка часнику, яйця і шматка попередньо замоченого у молоці батона. Усе це треба посолити і приправити меленим коріандром, додати трохи молока і збити до фаршеподібного стану. Розділити масу надвоє. В одну частину додати шпинат і петрушку, в іншу — шматки моркви. Кожну частину ще раз збити у блендері. Сформувати котлети, викласти на деко, змащене рослинною олією, і запікати 25 хвилин при температурі 175 градусів.
Один із найулюбленіших рецептів Даші Малахової — «Груша з шоколадним серцем». Авторський кулінарний витвір, який на всі сто відповідає заглавним принципам кулінарки — швидко, незвично, смачно і дуже ефектно. Для приготування цього десерту знадобиться шість груш, шість цукерок «Вечірній Київ», півкілограма листкового тіста (найпростіше купити заморожене у супермаркеті) і лікер «Гран Марньє» або просто апельсиновий фреш. Груші треба почистити і, не розрізаючи, акуратно вийняти серцевину. Занурити у лікер чи фреш. На місце серцевини вставити цукерку з горіхом. Тісто розкатати і розрізати на прямокутники, в які «запакувати» груші. Випікати при температурі 175 градусів, поки тісто не підрум’яниться.
«Вигадуйте на кухні, експериментуйте — і життя стане прекраснішим і смачнішим», — переконує Даша Малахова.
— Даша, чим ви керувалися, коли вирішили у бізнес–школі в Англії опановувати фах ресторатора і технолога?
— Я хотіла відкрити і відкрила у Британії ресторан. П’ять років працювала у ньому. А потім залишила своєму першому чоловікові. Мені не цікаво було працювати абияк. Тому я і пішла учитися — щоб усе робити правильно. В Україні ресторан відкривати не збираюся — тих, хто наважився це зробити, вважаю героями.
— Як ви ставитесь до порівнянь на кшталт: у Росії є Юлія Висоцька, у Британії — Джеймі Олівер, а в Україні — Даша Малахова?
— Я щаслива, що у нас стався своєрідний кулінарний бум, до якого світ дійшов раніше. Це означає, що й українці нарешті зрозуміли, що готувати вдома — це добре, це творчість. Звичайно, мені приємно, коли мене порівнюють з Юлією Висоцькою. А книги Джимі Олівера я привозила ще років 7—8 тому, коли цього імені у нас ще ніхто не знав. Будемо сподіватися, що такими ж популярними у нас стануть й інші кулінари, які роблять життя смачнішим. Взагалі я не бажаю стати зіркою власного кіно — мене цікавить розповсюдження кулінарної культури.
— У вас величезна бібліотека кулінарних книжок — до тисячі екземплярів. Одну з останніх привезли з Аргентини, де були на телезйомках. Щось уже встигли приготувати з неї?
— Я веду кулінарну школу для дітей. Там ми уже готували аргентинські пиріжки. У рецепті треба використовувати смалець — згодився закарпатський домашній продукт, який нам дала рідня чоловіка.
— Де ви купуєте продукти?
— Я — сучасна жінка: зараз маю бігти на репетицію чи зйомки, через півгодини — готувати. Тож купую усе, де зручніше. Я з Подолу, тому улюблене місце для покупок у Києві — Житній ринок. Там у мене є подруга Валентина Іванівна з Борисполя, яка вирощує на присадибній ділянці, мабуть, найкращі трави в Україні, навіть артишок.
Багато спецій привожу з–за кордону. Люблю угорські приправи — бо чоловік з Закарпаття, угорець за походженням. Інколи, коли відкриваєш банку зі спеціями і вдихаєш їхній аромат, не можна втриматися, щоб не приготувати з ними страву.
— Як часто ваш чоловік з’являється на кухні?
— Оскільки ми багато їмо — багато готуємо. Чоловік мені дуже допомагає, готує прекрасно угорські та інші страви. Він буває часто на кухні, думаю, і тому, що я йому співаю хвалебні оди. Усе робить, як хоче, — однак смачно. Бо він вкладає у кожну страву любов. n
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
