«Один день життя хворого на гемофілію важко описати словами, адже його просто не можливо прогнозувати. Прокидаючись уранці, людина не знає, чи трапилися в її організмі якісь негаразди впродовж ночі. Це можна порівняти з грою в шахи: всі «ходи» треба ретельно продумати та спланувати так, щоб день не закінчився трагедією», — розповідає голова правління Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Всеукраїнське товариство гемофілії» Олександр Шміло.

Суглобні та внутрішні кровотечі — постійні супутники людей, які страждають через цю недугу, — не одразу дають про себе знати. Навіть задумавши невеличку поїздку в межах міста, хворий має скласти для себе більш–менш безпечний маршрут. До уваги береться все: від транспорту, яким краще дістатися місця призначення, до «небажаних» сходинок, яких треба уникати.

В Україні — більш як мільйон бездітних пар. Лікарі б’ють на сполох: у більшості випадків безпліддя стається через захворювання, що передаються статевим шляхом. Ці недуги, які не були своєчасно вилікувані, створюють запалення, яке й перешкоджає зачаттю дітей. Медики розводять руками: вони й раді допомогти, але пацієнти чомусь до них не приходять. По медичну допомогу звертаються далеко не всі бездітні пари: лише 5—10% із мільйона. «Хтось зневірюється у житті, а когось просто лякають чутки про високу вартість вирішення цієї проблеми», — констатує завідувач кафедрою акушерства, гінекології та репродуктології Національної медичної академії післядипломної освіти В’ячеслав Камінський.

Лікар нагадує, що безпліддям називається неможливість зачати дитину впродовж року спільного життя. Якщо протягом цього часу подружня пара жила статевим життям та не користувалася контрацептивами, а дитинки на горизонті досі не видно, В’ячеслав Камінський радить швиденько бігти до жіночої консультації за місцем проживання. У великих містах існують відповідні структури для городян, а мешканці сіл мають звертатися до обласних центрів. Там обстеження слід пройти і чоловіку, і жінці: лише після огляду та отримання результатів аналізів стане відомою причина безпліддя.

Усім відома прописна істина: будь–яка дитина потребує уваги та підтримки. Обдаровані діти — й поготів. Аби заохотити здібних діток та привернути до них увагу меценатів, українські благодійники вирішили провести Всеукраїнський конкурс «Диво–дитина 2010». Талановита малеча змагалася у декількох номінаціях: «Найрозумніший», «Найдивовижніший», «Найбільш творчий», «Найбільш спортивний» та «Найгероїчніший». Імена унікальних малят стануть відомі 30 квітня: саме цього дня у столичному Палаці «Україна» відбудеться фінал Всеукраїнської премії «Диво–дитина 2010». Дітей, які змагатимуться у фіналі, відбирали досить суворо — протягом трьох етапів. Їхні здібності оцінювали Ольга Сумська, Віктор Шпортько, Олег Пінчук, Володимир Вірчіс, Яна Клочкова та інші знаменитості.

Глаукому називають дуже підступною та мінливою Вона наче хамелеон. Відчувши симптоми цієї хвороби, пацієнти не одразу здогадуються, у чому річ: вони вважають винними у дискомфорті короткозорість, катаракту чи навіть мігрені. Не одразу сможуть розпізнати глаукому й лікарі. Проте ті, кому вдалося діагностувати глаукому на некритичних стадіях, мають усі шанси зупинити згасання зору та уникнути сліпоти.

В Україні 78 відсотків дітей користуються інтернетом. Такі дані отримали фахівці Інституту соціології НАН, опитавши 25 тисяч школярів. Дослідження також показало, що малеча починає знайомитися зі всесвітньою мережею мало не в підгузках — із шести років. «Діти краще розбираються у комп’ютерному світі, ніж дорослі, — коментує результати дослідження директор із соціальних та освітніх програм компанії «Майкрософт Україна» Кортні Зукоскі. — Але якщо діти проводять багато часу в інтернеті, це свідчить про погану якість їхнього життя». Часто вони просто «тікають» в інтернет, не знайшовши у реальному світі підтримки батьків та друзів.

Сайти можуть не лише шокувати дитину «недитячим» вмістом — вони можуть ще й навчити виготовляти вибухівку чи підштовхнути до самогубства. За кордоном нині справжнім лихом став так званий «чорний» маркетинг — яскрава реклама, спрямована на дітей. Юні користувачі інтернету настільки захоплюються купівлею товарів, що витрачають усі гроші з батьківських кредиток. Ця тенденція вже підбирається до нас, тож українським батькам теж варто пильнувати. А Кортні Зукоскі радить навчити малечу, як правильно поводитися у світовому «павутинні».

Медичний світ перейшов на новий рівень діагностування онкології: сучасна техніка дозволяє відстежувати фізіологічні процеси на молекулярному рівні. Позитронна емісійна томографія (ПЕТ) — так називається спеціальна технологія ядерної медицини, за допомогою якої можна побачити, як і де зароджується онкологічне захворювання.

«Новина про те, що у сина — синдром Дауна, стала для мене несподіванкою. Я народжувала вдома, тож дізналася про це не від лікарів, а від свого чоловіка, — пригадує киянка Наталя Жданова. — Ми з ним у розпачі сіли й стали думали, що робити далі. Вирішили, що найматимемо доглядальницю, яка дивитиметься за дитиною. Ми не мали жодного уявлення про синдром — думали, що син, мов рослина, лежатиме в одному місці все життя й не розумітиме, що відбувається навколо. Все змінилося, коли одного разу він мені посміхнувся: тоді я зрозуміла, що рада цій дитині».

Історій, схожих на цю, в Україні багато. Власне, як і в усьому світі: статистика щодо синдрому Дауна скрізь однакова — кожен 700–й­ малюк на землі народжується з цим діагнозом. Батьки, які не відмовилися від таких дітей, стверджують, що їхні чада нічим не відрізняються від інших. Хіба що добріші та ніжніші за інших, тому їх і називають «сонячними». Напередодні 21 березня — Всесвітнього дня людини з синдромом Дауна — ми також у цьому переконалися.

За останні п’ятнадцять років Україна посіла перше місце у Європі за рівнем захворюваності на туберкульоз. Важка недуга не жаліє нікого: вражає і старих, і малих. Жахливий випадок стався в Одесі, де маленькі діти ледь не стали жертвами недбальства дорослих. Одного дня на батьківських зборах завідуюча дитячим садочком №271 повідомила батькам, що всім дітям варто пройти курс терапії від туберкульозу. Виявилося, що два тижні у дитсадку працювала няня з відкритою формою цієї хвороби. Мати одного з малюків, який контактував із хворою нянею, зізнається, що мало не посивіла, почувши новину. «Ми з сином оббігали багато медичних установ, здали безліч аналізів, поки не переконалися, що туберкульоз нас оминув, — скаржиться Марія на одному з форумів. — Якби у сина виявили сухоти, тоді всій нашій родині, разом із найменшою, півторарічною, дитиною, довелося б пройти складний курс лікування...»

Попри всі кризи та неприємності українців стає більше. Радісну новину повідомив на підсумковій прес–конференції міністр охорони здоров’я Василь Князевич. «Рівень народжуваності в Україні збільшився, а смертності — зменшився. У деяких регіонах та у Києві показники народжуваності навіть стали перевищувати показники смертності, що свідчить про покращення системи охорони здоров’я», — зазначив очільник МОЗ.

Столичні медики оприлюднили сенсаційні результати своєї роботи: їм вдалося виростити нові кровоносні судини 70–річному пацієнту. Фахівці Інституту клітинної терапії здійснили такий крок за допомогою стовбурових клітин пуповинної крові.