Героєві України, відомому композиторові, а віднедавна — ще й художньому керівнику Національної опери України Мирославу Скорику близька приповідка «не словом, а ділом». Вiн не любить розповідати про «планiв громаддя» на своїй новiй посадi. Наразі оперує тактичними ходами: наприклад, розмірковує про присутність вітчизняних авторів у репертуарі Національної опери, які, за словами композитора, отримують схвальні оцінки в цілому світі.

9 червня 1961 р. Володя Чухрій, десятикласник із села Глодоси (Кіровоградщина), повертаючись із колгоспного поля, де він допомагав матері, раптом побачив над головою степового орла, який кружляв, тримаючи в дзьобі впольованого ховрашка. Хлопець нагнувся за грудкою, щоб кинути нею у птаха, — і несподівано... провалився у землю. Ґрунт осипався, і перед очима Володі, ніби в кіно, відкрився скарб: ланцюжки, рештки зброї, стремена, фрагменти посуду, обривки тканини, а серед того добра — три кілограми скіфського золота та срібла...

Позбутися хронічного стресу та нервового перенапруження можна досить простим способом — почати малювати. Сучасні психологи називають цей метод арт–терапією. Здавалось би, звичайні каракулі на папері... Але вони багато можуть розказати про свого творця — про його психологічний та емоційний стан, рівень самооцінки, стосунки в сім’ї. Ці малюнки — ніби закодовані послання до самого себе. У тернопільській арт–студії «Психолог і Я» нову методику апробували ще влітку. Сьогодні фахівці можуть похвалитися позитивними результатами.

Що не кажіть, а таланить народженим восени. Зокрема тим, хто благословився на світ під прикордонним парканом жовтня з падолистом: хочеш — пірнай у златолисту палітру від рудого до багряного, а хочеш — нормуй себе у пиві — і зможеш ходити по цих пишнотах прямовисно. І якщо цієї пори приймаєш вітання від кленів як від ліпших друзів, то віншування від дощу зазвичай доводиться сприймати без особливої втіхи і парасольки (тому в дарунок маєш передчуття сюрпризу у вигляді нежитю).