Зелені покрівлі особливо актуальні у великих містах, де вартість квадратного метра землі перевищила всі розумні межі, а використання вільних площ дахів дає можливість облаштовувати нагорі літні кафе, спортмайданчики, тенісні корти, басейни та інші місця дозвілля. Але зелені дахи вигідні в будь-якому населеному пункті. І не тільки з екологічної, а й з економічної точки зору.

Через зруйновані берегові укріплення Азовське море загрожує вийти з берегів та затопити як головну автомагістраль, так і людські житла.

Добровільні дружини, створені з числа жителів приморських сіл Генгірка та Щасливцеве (Генічеський район Херсонщини), викрили черговий кар’єр незаконного видобутку піску.

Днями я презентував у Києві свою нову книгу «Колокол звонит и по тебе». Книжка присвячена проблемам екології, і я вже передбачаю певний скепсис з приводу її тематики. Мовляв, не до екології зараз. Ми — на порозі війни, «брат» стоїть на кордоні, сновигає з танками, тасує ракети, запускає гвинтокрили, а ви, Михайле Олександровичу, про якусь екологію...

Юний школярик із чипсами й колою в руках, старшокласник — з цигаркою і пивом — така картина вже давно не дивує пересічних українців. А мала б! Вітчизняні лікарі наголошують: через нездоровий спосіб життя, неправильне харчування хворіє дедалі більше українських дітей. Понад мільйон малюків уже має гастроентерологічні хвороби, а харчова алергія, що цілком може перерости в алергічну астму, проявляється у кожної третьої дитини. Змінити сумну динаміку фахівці закликають усіх причетних: передовсім батьків, які мають замислитися над тим, чим годують дітей, лікарів, які мусять давати слушні поради пацієнтам. І державу, обов’язок якої — подбати про здоров’я майбутньої нації.

Нинішня осінь — сенсаційно грибна. Емоційний центр тяжіння перемістився з міст у ліси. Король грибів — білий — показав небувалі врожаї і в традиційно багатих ним Карпатах, і на Житомирщині та Чернігівщині, і навіть у бідному на ліси Донбасі. Такої вдалої осені не випадало вже років двадцять, кажуть одні бувалі любителі «тихого полювання», а інші стверджують — що всі сорок, як не більше.

За всю історію регулярних метеоспостережень (з 1881 року) в Україні було зафіксовано 2190 кліматичних рекордів. Майже десята їх частина припадає на останнє десятиріччя — у цей період їх було аж 263! Нинішній рік задніх не пасе — він уже видав на–гора 21 кліматичний рекорд, більшість із них — на межі квітня–травня. Чого ж далi чекати? Нових кліматичних рекордів — переконані в Центральній геофізичній обсерваторії МНС України, де відстежують і зберігають дані про погодні «вибрики» природи. Сьогодні ця структура відзначає корпоративне свято — День обсерваторії (він цьогоріч приурочений 85–річчю відділу гідрології та водного кадастру). Напередодні «УМ» побувала в обсерваторії й поцікавилася кліматичною ситуацією в Україні.

Законопроект №10218 від 16.03.12 р. ­народного депутата Юрія Мірошниченка  («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо оптимізації повноважень органів виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів, у тому числі на місцевому рівні») передбачає ліквідацію обласних управлінь Мінприроди, Національної комісії з Червоної книги, Координаційної ради з питань створення екомережі, Державної комісії iз запасiв корисних копалин. «Такий законодавчий крок зведе нанівець будь–який контроль за охороною навколишнього середовища. Центральний апарат Мінприроди навіть фізично не зможе вирішувати сотні тисяч окремих місцевих питань щороку. А природні ресурси (річкові басейни, живі водні ресурси тощо) потребують контролю на державному рівні», — наголошує відомий еколог Володимир Борейко.

Проблема утилізації твердих побутових відходів в Україні — вічна і болюча тема. І основний камінь спотикання тут — відсутність дієвих програм розподільного збирання, що ускладнює можливість переробки відходів. Однак (хто б міг подумати?) лише на самих батарейках і пластикових пляшках, які «покояться» на смітниках, Україна втрачає мільйони гривень. Замість цього держава утримує полігони і сміттєспалювальні заводи, які дедалі погіршують екологічну ситуацію. Водночас наша країна має і технології, і зацікавлених у переробці побутових відходів підприємців — бракує лише державної волі та екосвідомості громадян.

Про «вічний» пластик, переповнені звалища, державну політику та можливості виходу зі «сміттєвої кризи» — у матеріалі «УМ».

Одноразовий посуд і целофанові пакунки так міцно ввійшли в побут сучасної людини, що уявити зручне життя без цих благ цивілізації стає дедалі складніше. Завдяки практичності й дешевизні без поліетиленових матеріалів сьогодні не обходиться майже жодне виробництво. Ми ж, беручи на касі супермаркету целофанову «маєчку», а то й місткий пакет, навіть не замислюємося над тим, що буде з цією «тарою» завтра і, тим паче, через десятки років. Якщо нас і далі не хвилюватиме це питання, то Україна ризикує перетворитися на гігантський смітник. Ці перспективи вже схвилювали і Верховну Раду — там навіть задумалися про законодавчу заборону целофанових пакетів.

Тільки лінивий нині на Волині не робить запасів цілющого березового соку. По чудодійний напій їдуть волиняни до лісів і лісочків, везучи слоїки та бідони хто велосипедом, хто автомобілем. Ті, хто не має часу на заготівлю, можуть купити сік і на ринку: підприємливі сільські мешканці налагодили його поставку в півторалітрових пластикових пляшках. Коштує така пляшчина зовсім небагато — 2,5 гривні. Це навіть дешевше за воду, а користі — у кільканадцять разів більше.