Бій целофановим торбинкам

10.04.2012
Бій целофановим торбинкам

Альтернативою поліетиленовим можуть стати паперові пакети. (Фото з сайту vgorode.ua.)

Одноразовий посуд і целофанові пакунки так міцно ввійшли в побут сучасної людини, що уявити зручне життя без цих благ цивілізації стає дедалі складніше. Завдяки практичності й дешевизні без поліетиленових матеріалів сьогодні не обходиться майже жодне виробництво. Ми ж, беручи на касі супермаркету целофанову «маєчку», а то й місткий пакет, навіть не замислюємося над тим, що буде з цією «тарою» завтра і, тим паче, через десятки років. Якщо нас і далі не хвилюватиме це питання, то Україна ризикує перетворитися на гігантський смітник. Ці перспективи вже схвилювали і Верховну Раду — там навіть задумалися про законодавчу заборону целофанових пакетів.

 

Доля 80% маленьких пакетиків швидкоплинна — 20 хвилин використання і — 400 років утилізації. Виділяючи токсичні речовини, що потраплять згодом у ґрунт та воду, целофанові торбинки накопичуються на міських звалищах, звідти, розвіяні вітром, осідають на полях, «гірляндами» обліплюють дерева, захаращують зелені зони, плавають у водоймах, потрапляють до систем водопостачання й водовідведення, закупорюють зливові каналізації. Бактерій, здатних пере­робляти полімерні сполуки, в природі не існує. Екологи ствер­джують, що повінь на Закарпатті 1996 року спричинили саме поліетиленові пакунки у смітті — вони забили стоки у дамбах. Спалювати целофан теж не можна, адже при горінні вивільняються у повітря високотоксичні сполуки, які руйнують озоновий шар та імунну систему людини, спричиняють гормональні та онкологічні захворювання (якщо займаєтеся такою «утилізацією» на присадибних ділянках — негайно припиніть, здоров’я дорожче!).

«Наприкінці минулого року Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово–комунального господарства України розробило проект Закону України «Про обмеження виробництва, використання, ввезення та розповсюдження в Україні полімерних пакунків», яким пропонується заборонити виробництво, використання, ввезення та розповсюдження в Україні (крім транзиту вантажів) полімерних пакетів, об’єм яких менший двадцяти літрів, iз товщиною плівки — менше 0,025 міліметрів», — каже Денис Москаль, голова постійної комісії Київради з питань екологічної політики, голова Партії зелених. Якщо цей закон буде ухвалено, пакетiв (і зручності, яку вони принесли в наш побут) суттєво поменшає.

«Альтернативою полімерним пакункам мають стати паперові пакети або так звані екопакети, — додає Денис Москаль. — Екопакети зовні нічим не відрізняють від звичайних поліетиленових, просто під час їх виготовлення до сировини додають спеціальну добавку, завдяки якій пакет потім розкладається».

У Всеукраїнській екологічній лізі розуміють, що відмовитися від пластикових пакунків повністю сьогодні неможливо. Тому там пропонують заборонити безкоштовну роздачу малих поліетиленових пакетів і ввести податки на їх використання у магазинах. «Підвищення ціни на поліетиленову упаковку стимулюватиме людей використовувати паперові мішечки, які можна повторно переробляти, а також торбинки з тканини багаторазового використання», — говорить голова Ліги Тетяна Тимочко.

У ВЕЛ зазначають: на сьогодні в Україні вже розвивається виробництво екологічно безпечних пакунків. Із 2000 року на ринок поставляють пакувальний матеріал, який розкладається під впливом мікроорганізмів. «Ми наголошуємо на необхідності розробки технології і безпечної утилізацію поліетиленових матеріалів, оскільки відмовитись повністю від їх використання поки що не можливо, а шкоди навколишньому середовищу вони завдають неймовірної», — зауважує пані Тимочко.

Що реально можна зробити для вирішення проблеми вже зараз? Як мінімум — не купувати щоразу новий пакет, а приходити в магазин iз попередньо використаним. Ще краще — придбати полотняну торбу для походів у магазин та корзину для ринку. Квашену капусту, домашній сир і огірки можна транспортувати додому, як колись, — у скляній банці. Таким чином можна не тільки зробити внесок у збереження довкілля, а й заощадити непогані гроші.

 

А ЯК У НИХ?

У багатьох країнах світу вже зрозуміли екологічну небезпеку масового вжитку пластикової тари. У майже 40 країнах діє заборона (або обмеження) на продаж чи виробництво пластикових пакетів. У Данії ще у 1994 році ввели податок на безкоштовну роздачу поліетиленових пакунків у торговельних закладах. Як результат, після «плати за целофан» його популярність у покупців знизилася на 90%. Згодом схожий податок ввели в Ірландії та Латвії — там його попит знизився на 94%. У Німеччині утилізацію пакетів оплачують самі споживачі, а за збір і вторинну переробку відповідають продавці та розповсюджувачі. У Сінгапурі, Бангладеші й Тайвані 9 років тому через численні випадки закупорки каналізації та перекриття русел річок, що призводять до повеней, повністю заборонили використання поліетиленових торбинок. Така ж заборона діє в Австралії і в низці штатів Індії. В африканській Танзанії ще суворіше: за виробництво, імпорт або продаж пластикових пакетів штрафують на 2 тисячі доларів або «дають» рік в’язниці. Ввезення пластикових пакетів заборонено і в сусідньому з Танзанією Занзібарі. Великі поліетиленові пакети не використовують потужні мережеві супермаркети й аптеки Сан–Франциско. Вiсiм років тому у Великобританії були запущені на ринок перші у світі біорозкладні пакети для хліба. Протягом чотирьох років новий матеріал, повністю розкладається на вуглекислий газ і воду. В Китаї з 2008 року заборонено виробляти, продавати і використовувати поліетиленові пакети з товщиною плівки менше 0,025 мм. Першого січня 2011 року заборона використання поліетиленових торбинок «торкнулась» Італії. Тепер для придбаного товару покупці повинні мати сумки багаторазового використання або біопакети.

  • Тече вода, тече брудна

    Більш як двадцять років триває екологічна сага про забруднення території на кордоні Молдови (Сороки) й України (Цекинівка, Ямпільський район ) через річку Дністер. І весь цей час — лише перемовини, передмови й постскриптуми. А тим часом зношена труба промислових відходів завдовжки 6,2 км через Дністер продовжує забруднювати басейн річки як на території Вінниччини, так і нижче за течією — в Одеській області. >>

  • Сміттєві війни

    Найчастіше ущерть переповнені сміттєві звалища в Україні гниють десятиліттями через відсутність коштів на їх впорядкування. Але в Люботині, де полігон твердих побутових відходів (ТПВ) скоро дійде до будинків містян, сталася нетипова як для вітчизняних реалій історія. >>

  • Колекція, що пастки плете

    У нашому світі мешкає приблизно 40-45 тисяч видів павуків, а їхня кількість така велика, що кожна людина на відстані п’яти метрів біля себе знайде цю істоту. Науковці вивчають унікальні властивості павутини та, ґрунтуючись на дослідженнях, розробляють надміцні волокна чи біоматеріал, на якому зможуть вирощувати людську шкіру. >>

  • У ліс ходити — ліс любити

    Перший фестиваль шкільних лісництв відбувся на Черкащині. Участь у ньому взяли десять команд, по одній від кожного лісгоспу. Під час фестивалю школярі, а всі команди прибули у спеціальній формі, придбаній лісництвами, наввипередки демонстрували свою любов та шану до лісу. >>

  • Епідемія пожеж може повторитися

    Пожежі торф’яників були однією з головних тем упродовж тривалого часу для значної частини українців. Благо, забруднене повітря, яке перевищувало навіть у деяких районах столиці норму в 6 разів (зрозуміло, у навколокиївських епіцентрах загорань ситуація була ще гіршою), почало приходити в норму. >>