«А в нас удома...» — часто з сумом зауважувала моя мама Ольга Морокішко, переселенка з Холмщини, згадуючи якісь події, звичаї чи святкування. Пам’ятала, якими солодкими були черешні в їхньому садку, смачною вода із джерела на лузі, як п’янко пахли липи, посаджені ще прадідом.

Після 1918 року українці стали заручниками божевільної ідеї. Ця ідея — комунізм. Щоб реалізувати цю утопію на теренах планети, тоталітарна влада влаштувала Голодомор в Україні. Історія цього геноциду є важливою для світу. Адже він був вчинений, бо українці опиралися поширенню «світової революції», що мала встановити в усьому світі режим червоного терору.

Коли зараз по кілька разів на день можна чути про події у Сирії — згадується власна присутність у цiй країнi. Очевидно, тоді також підримували аль-Ассада, але Хафеза — батька нинішнього президента. В ті часи майже в кожному поході ми заходили в сирійські порти, і практично вся техніка, яку бачив там, була радянською.

Голова Київського мiськвиконкому Іван Савич Шевцов щойно закiнчив прийом громадян. Вiн викликав службовий автомобiль, аби поїхати додому. Раптом дверi кабiнету вiдчинилися i секретарка мовила розгубленим голосом: «До вас письменники...»

Я відкрив для себе Петра Калнишевського 1967 року, коли юним науковцем Роменського краєзнавчого музею знайшов у звалищі церковних фондів коштовне Євангеліє з дарчим написом. Його Петро Калнишевський подарував церкві рідного села Пустовійтівка. Я тоді надрукував статтю про останнього кошового та його подарунок.

У радянській історіографії початком Великої Вітчизняної війни значилося 22 червня 1941 року, коли «ворог віроломно порушив кордони СРСР». Довгий час цей період вивчали винятково за міфами. І все менше лишається людей, які на власні очі бачили ТУ війну. Такою, яка вона була.

Вони не давали вмирати надії... Надії на кращу долю України — вільну, квітучу, незалежну, соборну і щасливу.

Вони несли правду... Правду про життя в Україні, долю простого люду, його знехтувані права і злочинні дії влади.

Нещодавно d конференц-залі Національної спілки письменників України відбулася презентація книжки Вадима Пепи «Перед очима істини». У своєму історично-науково-публіцистичному екскурсі Вадим Іванович розповідає про витоки і древність української мови.

Мальовничому поліському селу Хотешів, що розкинулося на півночі Волині, судилося увійти в українську історію багатьма непересічними подіями, дуже часто трагічними. Їхніми свідками сьогодні є мовчазні, почорнілі від років дерев’яні хрести й важкі надгробки на місцевому кладовищі.

Яким словом назвати насильницьке виселення цілого народу з його етнічних земель, у результаті чого понад третина етносу загинула? Трагічною помилкою радянського уряду? Перекосом у національній політиці СРСР? Просто — депортацією та й годі? Чи геноцидом? За останні два десятиліття і кримськотатарські, і власне українські історики та правознавці дійшли висновку: таки геноцидом, за всіма його ознаками.