Сталося це під час пошукових робіт запорізьких археологів-підводників ще у 1995 році. У районі «Козацької переправи» на глибині майже семи метрів учасники акваекспедиції знайшли двостулчасті молюски. Трофеї підводних археологів були доправлені до відділу природи Національного заповідника «Хортиця».

Коли і куди зникла одинока 70-річна мешканка села Павлівка Тисменицького району, не знав ніхто: старенька останнім часом хворіла склерозом і зазвичай не залишала свого обійстя. Відсутність господині помітила сусідка Галя. Невдовзі на пошуки бабусі зібралося мало не півсела, проте до настання сутінків не вдалося виявити жодних її слідів, що викликало у павлівчан недобрі передчуття.

Звертаючись до місцевого відділення міліції із заявою про зникнення нещодавно купленого молоденького пітбуля, житель смт. Вороновиці Вінницького району і припустити не міг, яке нещастя спіткало його улюбленця. Чоловік вважав, що його просто вкрали — чи то з помсти, чи то заради наживи, — і навіть орієнтовно вказав, хто з односельців був здатний на таке.

З недавніх часів з'явилися всі підстави вважати, що відоме з історії велике переселення народів — ніщо в порівнянні з переїздом до столиці «донецьких». Найпершими у цьому пересвідчилися ті ж мешканці Києва, які на власному досвіді відчули величезний наплив вихідців з Донеччини. Бо обживати столичні кабінети й квартири керівні донеччани взялися всерйоз і надовго. Тобто повезли з собою не тільки членів своїх родин та родичів, а й заступників, помічників-референтів, коханок, охоронців, водіїв, масажистів, кухарів, перукарів, писарів... Отож, може, це просто збіг обставин, та факт залишається фактом — густо заселеною областю в останні роки немов, як кажуть, Мамай пройшов. І тому нині саме Донеччина займає сумнівну першість у державі за кількістю залишеного напризволяще житла — порожніми тепер є понад 6 тисяч квартир.