Кохання і пристрасть на ранчо. Театр Франка представив підкореговану «Арлезіанку»

У Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка з аншлагом пройшла прем’єра вистави за п’єсою Альфонса Доде (переклад з французької Ірини Вєдіної) «Арлезіанка».

 

Постановку здійснив Дмитро Богомазов, а серед виконавців — улюбленці публіки Віталій Ажнов, Олег Стальчук, Андрій Самінін, Олександр Ярема, а також неперевершена Тамара Антропова у ролі матері головного героя — Рози Мамай. Костюми створила Тетяна Овсійчук, музика Олександра Кохановського.

 

На сцені вирують пристрасті, які разом із героями переживає й глядач. До речі, «Арлезіанку» на українській сцені в редакції Дмитра Богомазова було дещо переосмислено і перенесено географічно.

 

Тепер події відбуваються не на фермі в південній Франції, а на ранчо в західній провінції далекої Америки. Але то не має великого значення, адже кохання і пристрасть, як відомо, не мають кордонів і меж.

 

І пристрасті вирують на сцені, щоразу захоплючи глядача і сюжетом, і грою акторів.

 

Сюжет доволі простий: юнак на ім’я Фредері, якого у прем’єрному складі вистави зіграв Віталій Ажнов, несамовито закохується у красуню і звабницю багатьох чоловіків із містечка Арля.

 

Юнак зачарований, заскочений зненацька і прагне негайно одружитися. Його сімейство, а це дідусь, мати, дядько, — шоковане, проте всі погоджуються. Утім хоч весіллю і бути, події розгортаються непередбачувано.

 

Як саме — залишимо інтригу, бо ж вистава варта того, аби її подивитись і насолодитись грою акторів та творчою фантазією, яку втілила на сцені вся команда.

 

Якщо говорити про сценографію, над чим працював Петро Богомазов, то глядачі бачать мінімалістичне оформлення. Водночас воно дуже ємно передає всю атмосферу п’єси і переживання героїв.

 

Дуже вдало постановники «граються» зі світлом. Особливо вразило це на завершенні вистави, коли головного героя супроводжує легкий промінь, що злітає вгору. Ефектність підсилює музичне оформлення.

 

Мінімалістичними і водночас лаконічними та довершеними є костюми, які створила Тетяна Овсійчук. Вони чітко передають епоху і місце, де відбуваються події, зокрема американське ранчо з його ковбойськими штучками.

 

Інший акторський склад, який задіяний у цій виставі, не менш зірковий. Це і Віктор Жданов, і Олексій Богданович, і Марина Кошкіна та Ксенія Баша. Словом, емоції і від сюжету п’єси, і від гри акторів у разі відвідин театру імені Франка точно забезпечені.

 

Ще варто відзначити цікаву гру студента III курсу факультету театрального мистецтва КНУТКіТ імені Івана Карпенка-Карого Дмитра Короленка. Він блискуче зіграв молодшого сина сімейства — такого собі Дурника, який інколи мислить доволі розумно і по-дорослому.

 

До речі, слід відзначити, що автор п’єси Альфонс Доде, видатний французький письменник, на драматичній сцені українського театру з’явився вперше. За поетичне чуття, творчу фантазію і тонкий гумор романіста, поета і драматурга свого часу високо цінував Іван Франко, який присвятив Альфонсу Доде велике есе в «Літературно-наковому віснику».