Чотири століття тому це були фамільні цінності, тепер — цінності державні. Колекційний живопис та предмети інтер’єру великих козацьких родів Розумовських, Дараганів, Гудовичів, Кочубеїв привезли з чотирьох українських музеїв: Чернігівського обласного художнього музею імені Г. П. Галагана, Чернігівського  обласного історичного музею ім. В. В. Тарновського, Полтавського художнього музею ім. М. Ярошенка та Київського музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Нова–стара експозиція отримала назву «Колекція у колекції», а цінність мистецьких артефактів, зібраних у стінах «Арсеналу», експерти не наважуються сформулювати, кажуть, цифри захмарні.

Конфлікт між новим видавцем та редакторатом журналу «Сучасність», через який легендарний колись часопис припинив вихід, законсервовано. Проте, як виявилося, і в небутті ворушиться життя. За відмову від права власності на часопис видавництво «Спадщина–Інтеграл» вимагає від редакційної ради (а в її складі Іван Дзюба, Іван Драч, Мирослав Маринович, Ігор Юхновський, Сергій Жадан, Максим Стріха, Микола Жулинській та інші авторитетні вчені та письменники) 100 тисяч гривень.

З виходом цього роману світова література збагатилася одразу двома несподіванками. По–перше, автор «Країни вина», чий псевдонім Мо Янь у перекладі з китайської означає «мовчи», по суті, став першим китайцем, що отримав Нобелівську премію. По–друге, сама книжка 57–річного професора з Гонконгу була видана санкт–петербурзькою «Амфорою» напередодні рішення преміального комітету в серії «Майбутні нобелівські лауреати». Таким чином, видавництво передбачило перемогу, хоч дехто з метрів сучасного письменства не сумнівався в успіху цього автора. «Якби лауреата Нобелівської премії вибирав я, то це був би Мо Янь», — зауважив Кендзабуро Ое.