Звинувачення — «українець, хлiбороб»

Попри травневу свіжість атмосфера Биківнянського лісу не лишає сумнівів, що це цвинтар. 75 років тому тут під куполом сосен працювала чи не найбільша з існуючих фабрик знищення українства.

Позавчора Київське товариство політв’язнів та жертв репресій організувало тут мітинг–реквієм за безвинно загиблими у 1937 році. О 12–ї годині священики Київського патріархату, греко–католицької та автокефальної церкви провели молебен за упокій замордованих жертв тоталітарної системи. Розділити з українцями національну скорботу і віддати належне загиблим прийшли посли США, Канади, Чехії, Словаччини та Румунії, а також народні депутати Степан Хмара, Ярослав Кендзьор, Іван Заєць.

«Уклалася така практика відвідання Бикiвнянських могил, що влада приходить сюди на день раніше офіційної дати, — зазначає організатор мітингу Роман Круцик. — Чомусь цього року на день раніше прийшла об’єднана опозиція. Це ж неповага і до закону, і до народу».

19 травня депутати від опозиції на чолі із Олександром Турчиновим і Арсенієм Яценюком відвідали Биківнянський ліс і поклали до пам’ятника репресованим квіти. Перед ними тут були Ганна Герман та Михайло Кулиняк.

У 2007 році Президент Ющенко видав Указ про щорічне вшановування пам’яті жертв комуністичного режиму третьої неділі травня. Цього дня на головний цвинтар українства з’їжджається вся свідома інтелігенція й родичі загиблих. «Може, хтось дивується, чому тут нема нинішнього Президента, голів уряду та парламенту, а я не дивуюся, бо прекрасно розумію, що в Україні ми маємо антиукраїнську владу, — заявив пан Круцик. — І влада, і опозиція бояться людей. Тому, може, й добре, що вони сьогодні не оскверняють це святе місце».

Практику не стикатися з народом на Биківнянському цвинтарі започаткував ще Леонід Кучма, — він привозив сюди квіти із самого ранку і швидко їхав.

«Сьогоднішня влада — це генетичний нащадок тих, хто винищив мільйони, — взяв мегафон до рук нардеп Ярослав Кендзьор. — На 21 році незалежності ми зримо, як процвітає комунізм і комуністи, і як відроджується сталінізм». У середу напередодні Дня пам’яті репресованих у Верховній Раді виступав Петро Симоненко, який, виправдовуючи злочини комунізму проти депортованих кримських татар, сказав: «Так мало статися, вони зрадники, вони на це заслужили», — навів свіжий приклад Кендзьор. «Але ще страшніше, в п’ятницю на завершенні пленарного засідання, коли я виступав iз приводу сьогоднішнього дня, і наводив приклади, що на рахунку Леніна—Сталіна записано понад 60 мільйонів життів, з них близько 45 — у межах України, молодий комуніст Волинець, що стояв поруч, кинув мені репліку: «А почему так мало?» Ярослав Кендзьор упевнений, що демократія можлива лише тоді, коли будуть під корінь знищені комунізм і сталінізм. «Я готовий це підтримувати, як тільки можна», — відзначив він.

84–річний бориспільчанин Олександр Котко запалює пам’ятну свічку на одному з дерев, обв’язаному рушником із табличкою з іменем його батька Сергія. «Мені було 9 років, — змахує сльо­зи дід. — Наркоми виконували план НКВС по інакомислячих». Батько діда Олександра працював бухгалтером у бориспільському банку, був противником колгоспної системи: «В колгоспі добре жить, один робить, сім лежить», — говорив він. Потім ще один вислів: «Якби в 1918 одностайно підтримали Петлюру, сьогодні не мали б цієї дурні». У «розстрільному» вироку військового трибуналу Київської області написали звинувачення : «Українець, хлібороб». Дід демонструє документи. «Батька заарештували, допитували, очевидно, катували і примусили зізнатися у контрреволюційній діяльності».

«Влада робить усе, щоб зробити ці заходи менш масовими, — зауважує в коментарі «УМ» пан Куцик. — 100 тисяч гривень було закладено в бюджет на організацію мітингу, — сказав мені директор заповідника (Володимир Безпаленко — директор Національного заповідника «Бикiвнянські могили». — «УМ»), але не дали ні копійки. — Було соромно, коли посли змушені були говорити у мегафон, бо не було озвучення. Не дали й автобусів для відвідувачів, які їхали з Києва. Лише п’ять біотуалетів».