У нинішній Верховній Раді нечасто буває, коли депутати з більшості та борці з режимом голосують однаково. Але вчора був саме такий день. Проект конституційних змін, який продовжує повноваження парламенту до осені 2012 року, набрав 305 голосів. Підтримка документа була прогнозованою. Але те, що за нього проголосувала конституційна більшість, — варте подиву! Це означає, що на наступній сесії проект без труднощів отримає остаточне схвалення від ВР. І вибори до парламенту відбудуться не навесні 2011 року, а на півтора року пізніше, в жовтні 2012–го. Доводиться констатувати: власний стілець — це місце, де чудово можуть зійтися інтереси влади та окремих опозиціонерів...

Першу сесію новообраного складу Полтавської облради, яка відбулася позавчора, скликали винятково для обрання трьох її керівників. Однак вирішення традиційно гострого для органу представницької влади кадрового питання цього разу перетворилося, по суті, на формальність «одобрямсу». Передусім через цілковите домінування в облраді представників Партії регіонів та її фактичних сателітів. Адже зі 120 депутатів 57 увійшли до фракції ПР, а для переліку реальних опонентів нинішньої виконавчої влади в тій же обл­раді забагато пальців навіть однієї руки.

Пропрезидентська більшість домоглася свого: позавчора ввечері на засіданні парламенту було ухвалено Податковий кодекс. Одіозний документ, який викликав хвилю протестів по всій країні, підтримало 269 депутатів. Показово, що в цей час у залі сиділо значно менше нардепів, а на відео, яке зафіксувало момент голосування, чітко видно, як депутати голосують кількома картками кожен.

Останнім часом здається, що ставлення до Помаранчевої революції — це «синдром ленінської колоди навпаки». Якщо за радянських часів виявилося, що одну колоду з Леніним на суботнику несли десятки тисяч людей, то через шість років після Помаранчевої революції з’ясовується, ніби на Майдані були не сотні тисяч людей, а якась жалюгідна купка відвідувачів форуму сайту Maidan.org.ua.

Але таке враження виявилося оманливим. Принаймні абсолютна більшість (86%!) людей із нашого кола, хто 22 листопада 2004 року свідомо вийшов на свій Майдан, аби захистити результати президентських виборів, і зараз не шкодують за свій вчинок. Вони ствердно відповідають на запитання: «Якби зараз був листопад–2004 і ви знали про зміст наступних шести років, чи вийшли б ви на Майдан?» (опитування проведено на платформі livejournal.com у середовищі френдів блогу ledilid). Суспільні настрої змінюються, але пам’ять та ідеали — залишаються. І ті, хто має нести прапор України, несе його далі.

Ми не довго думали, як саме відзначати цю річницю на сторінках «УМ». Сьогодні говорять прості люди — ті, що пережили Майдан–2004, робили його Майданом. Переважно молоді, адже опитування проводилося в «Живому журналі».