Останки 143 воїнів поховали за всіма військовими і християнськими обрядами у селі Веселе на Харківщині. Стихійний цвинтар, де знайшли останній прихисток визволителі Слобожанщини, понад шість десятиліть мав статус неврахованого.

Понад сто тисяч учасників війни мешкає сьогодні у Києві. Не всі вони змогли вийти на святковий парад з нагоди Дня перемоги, що відбувся на Хрещатику: когось підвело здоров’я, хтось поїхав на зустріч з бойовими друзями до інших міст.

Узимку черкаським рятувальникам не дають розслабитися вперті рибалки, яких ті постійно знімають з криги чи витягують з ополонки, а влітку — відпочиваючі, котрі валом валять на Дніпровські острови побіля Черкас. Ось і минулими вихідними під вечір до оперативної диспетчерської служби Головного управління МінНС у Черкаській області зателефонував переляканий чоловік і повідомив, що п'ятеро чоловік тонуть у човні на Дніпрі.

Природна допитливість двох дітей із селища Меджибіж Летичівського району обернулася страшною трагедією минулого понеділка. П'ятирічні Аліна та Люба гралися на подвір'ї в бабусі. По обіді жінка спохопилася, що дівчатка десь зникли. Оглянула все обійстя, гукала, проте діти не озивалися.

Загорнутий у непривабливе синє «павутиння» Одеський оперний театр днями проспівав свою заключну в цьому сезоні лебедину пiсню. Останнім спектаклем у невiдреставрованій оперi стало «Лебедине озеро». Після цього театр припинив своє функцiонування — до повного закiнчення реконструкцiї. А вона триває уже цілих сім років. Унiкальна будiвля вiденських майстрiв — архiтекторiв Фельмера та Гельмера — «хворiє» вiд початку створення. В 1883 році, у день закладення фундаменту, була злива. Як з'ясувалося згодом, ця прикмета не принесла будiвлi удачi. Понад сотню рокiв одеська опера жила зi «смертельним дiагнозом» — просiдання грунту під нею загрожувало архiтектурному шедевру цiлковитим зруйнуванням. На щастя, після укріплювальних робіт сьогоднi проблема не стоїть так гостро.

Крадіжок металу, які в останні роки набрали характеру справжньої пошесті, не стає менше. Тим часом, поки викрадення алюмінієвих плит з пам'ятників учасникам війни, цвинтарних огорож чи кілометрів дротів з діючих ліній електропередач поступово переходять у розряд «банальних» крадіжок, мисливці за металом починають зазіхати на об'єкти, про які раніше ніхто й подумати не міг. У Жмеринському районі злодії вночі демонтували тридцятиметрову геодезичну вишку, яка містилась за межами населеного пункту, в одному з сільськогосподарських товариств Могилів-Подільського району — металеву водонапірну башту, а в Шпикові Тульчинського району розібрали 80 метрів під'їзної залізничної колії.

Кошицький університет, можливо, готуватиме для Закарпаття фахівців машинобудування й електроніки. Принаймні так твердить Юрай Сінай, ректор цього університету, який відвідав нещодавно Закарпатську область. Студенти, які навчатимуться за вищезгаданими фахами, можуть починати студії в Ужгородському державному інституті інформатики, економіки і права, а продовжувати й закінчувати — в Кошицькому університеті. Причому в останньому вони вчитимуться дистанційно (тобто заочно), каже ректор.

Минулого тижня стала свідком діалогу продавця із покупцем: «Беріть свіжу курятину!» — «Але ж вона морожена...» — «Вірно, морожена — тому й свіжа і мікробів у ній немає. Ви що, не чули про «курячий» грип?»
Ось я й замислилась — яку ще «заморожену свіжість» мав на увазі продавець і чи взагалі варто купувати морожений товар.