Невідомо хто перший додумався встромити «на щастя» копійку в кору старезного дуба–довгожителя, що росте в Холодному Яру Чигиринського району Черкащини, але нову «традицію» миттю підхопили й інші туристи. «Вже приблизно рік, як така мода з’явилася. Звісно, що для здоров’я дуба шкода від того дуже велика. Бо тріщини в його корі, куди люди встромляють копійки, розсихаються ще більше. Але ж наші заклики цього не робити на туристів зовсім не діють», — обурюється екскурсовод філіалу Холодний Яр національного історико–культурного заповідника «Чигирин» Людмила Калініченко.

У Полтаві на базі місцевої аграрної академії відбулися перші всеукраїнські Моргунівські читання, організовані Комітетом з увічнення пам’яті Федора Моргуна, створеного у 2008 році після його смерті внаслідок автокатастрофи на Сумщині.

Батьківщиною найдовшого в Україні рушника вважається Луцьк. Нагадаємо, минулого року на День матері лучани продемонстрували оберіг довжиною 1 кілометр 600 метрів. Щоправда, красень було зшито з більш ніж тисячі невеликих рушників, принесених на свято мешканцями міста.

Урочистості з нагоди 20–річчя відновлення Української автокефальної православної церкви на малій батьківщині її першого Патріарха Мстислава (в миру — Степана Скрипника) зініціювали управління Полтавської єпархії УПЦ Київського патріархату, місцеве православне братство Андрія Первозваного та міське товариство «Просвіта». Заходи почалися минулої суботи молебнем за Українську церкву й державу у відбудованому Святоуспенському кафедральному соборі. Звідти кілька сотень віруючих вирушили хресною ходою до пам’ятника загиблим українським козакам. Панахиду по всіх полеглих за волю України відслужили єпископ Полтавський і Кременчуцький Федір та священики очолюваної ним єпархії. У соборі відбулося урочисте зібрання. Промовляли священики, науковці, активісти громадських організацій, парафіяни, котрі стояли біля витоків відродження питомо українського духовного життя на теренах Полтавщини.

Упродовж останніх чотирьох місяців глядачі Луганської державної телерадіокомпанії визначали «Дива Луганщини». І ось — оголошено переможців. Судячи з усього, обійшлося без значних підтасовувань результатів глядацької думки; добре, що фінал конкурсу не припав на 9 травня чи близьку до нього дату: на тому етапі вперед вирвався помпезний військовий меморіал, так би мовити, обласного значення. А за підсумками телемарафону, він посів лише 4–те місце.