Які чудові баби!

09.06.2010

Упродовж останніх чотирьох місяців глядачі Луганської державної телерадіокомпанії визначали «Дива Луганщини». І ось — оголошено переможців. Судячи з усього, обійшлося без значних підтасовувань результатів глядацької думки; добре, що фінал конкурсу не припав на 9 травня чи близьку до нього дату: на тому етапі вперед вирвався помпезний військовий меморіал, так би мовити, обласного значення. А за підсумками телемарафону, він посів лише 4–те місце.

Також у шістці фіналістів опинилися три культові об’єкти. Забудоване в 1886 році природне урочище Кисельова балка, Старобільській жіночий монастир (той самий, де Сталін і Берія у 1939–му влаштували концтабір для інтернованих польських офіцерів), а також вишукана Успенська церква в селі Осинове Новопсковського району. Останній храм, до речі, отримав «срібло». «Бронза» дісталася Деркульському кінному заводу в Біловодському районі (про нього «УМ» розповідала в грудні 2008–го). Не те, щоб справжнє диво, однак для області, яку почали заселяти українці лише трішки раніше від кінного заводу, доволі раритетне, а головне — збережене в робочому стані. Ну чи не диво?

А переможцем рейтингу з великим відривом став Парк–музей кам’яних статуй на подвір’ї Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка. Основу парку складають половецькі баби, а також кілька антропоморфних стел доби неоліту. Судячи з кількості статуй, знайдених у степах Луганщини (і в порівнянні з тим, що знайшли в решті степової зони Європи), саме тут було щось на кшталт язичницької Мекки.

Луганський музей є найбільшим зібранням предметів половецького кам’яного різьбярського мистецтва у світі. Засновник парку–музею, відомий у краї археолог, завідувач Луганським відділенням Східноукраїнської філії Інституту археології НАН України Костянтин Красильников каже: «Сорок років тому ніякого парку ще не було, і держава не вклала в його створення жодної копійки. Усі статуї зібрали ентузіасти своєї справи, молоді археологи та студенти. Спасибі державі, що вона надала зібранню офіційний статус. Тепер парк–музей є надбанням України, і сьогодні батьки водять туди гратися своїх дітей». А виконувач обов’язків генерального директора Луганської держтелерадіокомпанії Віталій Гаркуша, вручаючи нагороду переможцю, висловив сподівання, що парк–музей нарешті помітить ЮНЕСКО і внесе його до свого каталогу.