Скелети у Книжковій палаті

17.01.2009
Скелети у Книжковій палаті

Книжка, безумовно, варта уваги. Бодай тому, що тут зібрано інформацію про кілька сотень таємних товариств — інформація не ексклюзивна, але шукати її по розпорошених джерелах довелося би довго і сумно.

Найбільша стаття, як і очікувалося, — про масонів. Але саме вона є найменш яскравою, бо маємо наразі декілька окремих книжок, присвячених цьому феноменові (про це згодом).

Маємо низку статей, якими нас заінтригував Ден Браун своїм бестселером «Код да Вінчі»: Тамплієри, Меровінґи, Пріорат Сіона, Опус Деі. Більше за те, наші автори намагаються навіть перевершити американця в епатажі. Один із сюжетів розпочинається такою інтригою: «Существует версия, что часть тамплиеров пересекла Атлантический океан и оказалась в Новом свете почти за двести лет до Колумба».

Знайдемо у книжці й розповіді про конспіративні кримінальні об’єднання: про японських ніндзя, китайську Тріаду, італійську мафію. Чимало сторінок присвячено таємним організаціям Третього рейху й езотеричним зацікавленням Гітлера. Наприклад, стаття про німецьку гвардію починається так: «СС — рыцарский орден нацистской партии Германии».

Духом «Х–файлів» повіває зі сторінок, присвячених засекреченим організаціям, що вивчають НЛО. Окрема розповідь — про таємниці Ватикану. Справжній детектив — історія братства «Череп та Кістки» при Єльському університеті США: «Одной из главных задач общества является реализация своего рода неформального проекта искусственного отбора», — йдеться про те, що 19 президентів США ведуть ґенеалогію від Едуарда ІІІ, а президент Джордж Буш має родовід від короля Альфреда Великого (щоправда, не повідомлено, чий це король).

Але найбільше адреналіну витиснуть статті, присвячені відомим політичним та громадським об’єднанням, за фасадами яких, на думку авторів, кояться цілком конкретні злочини. Приміром, добре знаний екологічний та футурологічний центр — Римський клуб — причетний до вбивства «президента США Джона Кеннеди, Папы Римского Иоанна Павла І, премьера Италии Альдо Моро и президента Пакистана А. Бхутто». Подано інформацію, що членами Римського клубу є два українці — Борис Патон та Богдан Гаврилишин. Але що цікаво: у щойно виданому третьому томі «Екологічної енциклопедії» (це видання також увійшло до Короткого списку) є окрема стаття «Українська Асоціація Римського клубу», де немає жодного прізвища — мабуть, якийсь гриф секретності над Римським клубом таки тяжіє...

Римський клуб, на переконання авторів «Энциклопедии тайных обществ», — організація масонського типу. З нього — стараннями «деятелей мирового закулисья» — постав Європейський Союз. Ясна річ, що і розпад СРСР — справа рук отих залаштункових діячів. Найбільше від авторів «енциклопедії» дісталося Міхаїлу Горбачову, котрий «был обращен в иудаизм и получил иудейское имя Гольдзиберт Мордехай Соломонович... Получил военную базу в Сан–Франциско на улице с характерным названием Масонская в качестве вознаграждения», і саме там утворено «Мировой Форум (Фонд Горбачева)... который с 1992 года ведет подрывную работу против народов мира». Утім читача цієї книжки рятує від перманентного шоку засторога самих авторів: «Не следует безапелляционно верить всему, что вы читаете о тайных обществах, включая информацию в этой книге».

Наприкінці зазначу, що «енциклопедичний» авторський тандем Сенченко—Гастинщиков — це також мале таємне товариство, оскільки ніде у книжці не дізнатися, хто вони такі. Проте журналістське розслідування дало такі результати: Валерій Гастинщиков — це завідувач відділу моніторингу засобів масової інформації Книжкової палати України, а Микола Сенченко — її директор. І тут уже зазнав шоку сам рецензент: хіба може директор Книжкової палати видати книжку без оглаву (про іменний та предметний покажчики вже мовчу), без цитатних посилань (через що неможливо перевірити достовірність викладеного) та з неповною, м’яко кажучи, бібліографією?!

І геть насамкінець. Перші слова в «Энциклопедии тайных обществ» такі: «Интерес к этой проблеме, в частности, был подогрет книгой «Латентные структуры мировой политики» одного из авторов данной энциклопедии Н. И. Сенченко». А ми з вами думали, що цей інтерес неабияк підігріли Ден Браун чи бодай Акунінський «Азазель»...

 

КОРОТКІ СПИСКИ: НОМІНАЦІЯ «ОБРІЇ»

Науково–популярна література / публіцистика

Андрей ДАНИЛОВ. Пиво и пивная культура; Ирина ОМЕГА. Сыр как удовольствие. Сер. «Аргументы вкуса». — К.: Елисейские Поля, 104+96 с. (п)

Валерій ПАНЮШКІН, Міхаїл ЗИҐАРЬ за участю Ірини РЄЗНІК. Газпром: нова зброя Росії. — К.: Факт, 392 с. (п)

Александр ПОМЫТКИН. Украиномафия. Книга первая: Система. Сер. «Мафия в Украине». — К.: Факт, 416 с. (п)

Сергій РУДЕНКО. Уряд Юлії Тимошенко. — К.: Саміт–Книга, 336 с. (о)

Ростислав СЕМКІВ. Іван Малкович, український видавець і поет; Лю ПАРХОМЕНКО. Микола Леонтович; Лариса БРЮХОВЕЦЬКА. Іван Миколайчук; Олександр ЄВТУШЕНКО. Андрій Середа та «Кому вниз»: Музика Високого Духу; Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ. Джеймс Мейс. «Бібліотека української родини «Стозір’я». — К.: Атлант ЮЕмСі, 63+63+63+63+63 с. (о)

Ніна СОЛТАНОВСЬКА. Хто ми? Про духовне виховання людини. — К.: Просвіта, 288 с. (о)

Юрій ШАПОВАЛ. Держава. Сер. «Ілюстрована енциклопедія України». — К.: Балтія–Друк, 150 с. (с)

 

Спеціальна література

Деніел С. ГАЛЛІН, Паоло МАНЧІНІ. Сучасні медіа системи: три моделі відносин ЗМІ та політики. — К.: Наука, 320 с. (о)

Сергій КВІТ. Масові комунікації. — К.: Києво–Могилянська академія, 206 с. (п)

Генрі МІНЦБЕРҐ. Зліт і падіння стратегічного планування. — К.: Видавництво Олексія Капусти, 412 с. (п)

Олег РОМАНЧУК. Системний аналіз у журналістиці. — Л.: Універсум, 312 с. (о)

Мітчел СТІВЕНС. Виробництво новин: телебачення, радіо, Інтернет. — К.: Києво–Могилянська академія, 407 с. (о)

Богдан ЧЕРКЕС. Національна ідентичність в архітектурі міста. — Л.: Львівська політехніка, 268 с. (с)

Герд ШТРОМАЙЄР. Політика і мас–медіа, — К.: Києво–Могилянська академія, 303 с. (о)

 

Енциклопедичні та довідкові видання

Екологічна енциклопедія. У 3 томах. Т. 3. — К.: Центр екологічної освіти та інформації, 472 с. (п)

Енциклопедія освіти. — К.: Юрінком Інтер, 1040 с. (п)

Національний атлас України. — К.: Картографія, 440 с. (с)

Образотворче мистецтво. Енциклопедичний ілюстрований словник–довідник. — К.: Факт, 680 с. (п)

М. М. САФОНОВ. Повний атлас лікарських рослин. — Тернопіль: Навчальна книга–Богдан, 384 с. (п)

Н. И. СЕНЧЕНКО, В. Г. ГАСТИНЩИКОВ. Энциклопедия тайных обществ. — К.: Книга Роду, 420 с. (п)

Костянтин СТАМЕРОВ. Нариси з історії костюмів. — К.: Мистецтво, 432 с. (с)

 

* Короткі списки укладено за абеткою.

 

А СУДДІ ХТО?

Експерти номінації «Обрії»

1.Олена АЛЕКСАНДРОВА – Головний бібліотекар Національної парламентської бібліотеки

2.Олександр АФОНІН – Президент Української асоціації видавців

3.Костянтин ДИКАНЬ – Віце–президент Інституту екомоніторинґу і ресурсозберігання

4.Анатолій ІВЧЕНКО – Лексикограф, провідний науковий співробітник Львівської політехніки

5.Галина КОВАЛЬЧУК – Заввідділом стародруків та рідкісних видань Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

6.Андрій КОКОТЮХА – Письменник, журналіст

7.Костянтин РОДИК – Президент Всеукраїнського рейтинґу «Книжка року»

8.Галина РОДІНА – Директор Центру рейтинґових досліджень «Еліт–Профі»

9.Максим РОЗУМНИЙРадник віце–прем’єр–міністра з гуманітарних питань

10.Надія СТРІШЕНЕЦЬ – Керівник Центру формування бібліотечно–інформаційних ресурсів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

11.Василь ШЕНДЕРОВСЬКИЙ – Провідний науковий співробітник Інституту фізики НАНУ

12.Анатолій ШПИТАЛЬ – Науковий співробітник Інституту літератури НАНУ

  • Богдан Поліщук: сценограф, який став режисером

    Про Богдана Поліщука сьогодні більше відомо як про художника-сценографа, або як художника-ілюстратора. Ще навчаючись у Національній академії образотворчого мистецтва, він разом зі своєю майбутньою дружиною Оленою Рачковською (нині – Поліщук) започаткував Незалежний Театральний журнал «Коза». >>

  • Польський композитор Кшиштоф Пендерецький помер у віці 86 років

    Знаковою подією для культурного життя Києва був останній приїзд до України 29 вересня 2018-го Кшиштофа Пендерецького, який за диригентським пультом представив свій монументальний твір Credo (1997-1998) за участі польських солістів і українських хорів та оркестру. >>

  • Третя «ГРА»: продовжують змагатися 28 вистав із 9-ти міст

    У Міжнародний день театру Національна спілка театральних діячів оприлюднила лонг-лист учасників третього Всеукраїнського театрального фестивалю-премії ГРА. Із 83 заявлених гравців експерти визначили 28 кращих. Саме вони продовжать боротьбу за національний театральний Оскар. >>