У середу на межі Хмельницької і Тернопільської областей відкрили пам’ятник жертвам Голодому 1932—1933 років. Композиція постала біля пожвавленої автотраси на правому березі Збруча, що в ті часи роз’єднував Україну. Чотириметрова скульптура з бетону має вигляд прикордонного стовпа, пронизаного колючим дротом. До нього прихилений сніп пшениці, переповитий рушником. Напис: «Мільйони їх, мов колосків на ниві, було й нема, було й нема...»
Монумент, створений архітектором Данилом Чепілем та скульптором Дмитром Пилип’яком, символізує жертовну допомогу західняків братам із Наддніпрянщини. Адже в 30–ті роки на Галичині, що входила до складу Польщі, голоду не було. Тамтешні жителі, начувані про страшний мор на Великій Україні, крадькома переправляли через річку продукти і збіжжя, аби полегшити страждання знедолених. Зі східного боку виснажені люди, навіть ціною власного життя, у відчаю намагалися здолати водну перепону або ж порятувати від голодної смерті бодай дітей. Багатьох із них наздогнала куля радянського прикордонника.
Про обов’язок прийдешніх поколінь пам’ятати невинно убієнних говорили у своїх виступах голова Тернопільської ОДА Юрій Чижмарь та перший заступник хмельницького «губернатора» Петро Купчишин. Пам’ятник освятили владики УПЦ Київського патріархату та Української греко–католицької церкви. Вони ж відслужили панахиду за померлими.
Загалом у краї встановлено 150 пам’ятних хрестів землякам, що потрапили під нещадний молох сталінського правління.
На Черкащині неподалік села Новоселиця Чигиринського району виявлено розритий скіфський курган «Устина могила». «Ми виявили це випадково, коли вибралися на тамтешню висоту, звідки як на долоні відкривається неймовірної краси місцина. >>
У найстарішому столичному кінотеатрі «Жовтень» днями презентували документально-ігровий фільм режисера Тараса Химича «Легіон. Хроніка Української галицької армії 1918-1919». Фільм створений командою львівської студії Invert pictures. >>
Вчора, 22 березня, було поховано тіло відомого українського журналіста, редактора iнтернет-видання «Українська правда» Георгія Гонгадзе. Зайве нагадувати, ким був Георгій і чим стала для України його смерть, а точніше, ті обставини, котрі супроводжували його викрадення та вбивство у 2000 році. >>
«...Ми, учасники бойових дій воїни-«афганці», підемо з Майдану, якщо побачимо, що нормально запрацює уряд, економіка держави оживе, політики почнуть виконувати свої обіцянки; побачимо, що люстрація посадовців проводиться, відбувається очищення від кримінальних елементів у владі, та й просто на вулицях», — говорив у інтерв’ю Олег Міхнюк 22 лютого 2014 року, яке згодом увійшло у книгу Валентини Розуменко «Майдан... >>
Два роки тому в Києві відбулися події, які увійшли в історію як «криваве Водохреще» або «Вогнехреще». Тоді на Народному вічі в центрі столиці зібралося кілька десятків тисяч мітингувальників, які висловили своє обурення ухваленими напередодні диктаторськими законами. >>
