Учора в штаб–квартирі НАТО в Брюсселі відбулося надзвичайне засідання Ради міністрів закордонних справ 26 країн–членів НАТО, на якому обговорювали ситуацію в Грузії. Рада також провела окрему сесію з послом Грузії при НАТО, і він поінформував міністрів про останні події в театрі постбойових дій. У рамках учорашнього надзвичайного саміту також мало відбутися засідання Росія—НАТО стосовно подій у Південній Осетії. Але напередодні Моск­ва відкликала свою заявку на проведення термінового засідання Ради Росія—НАТО. Про це повідомив представник Росії при НАТО Дмитро Ро­гозін. «Нам це засідання вже не потрібне», — заявив він.

Учора посол Грузії в Білорусі Давид Залкаліані передав ноту МЗС своєї країни до штаб–квартири СНД (вона розташована в Мінську) — країна починає офіційний процес виходу з СНД. Ігри в лукаву дипломатію на колишньому просторі СРСР, куди найбільше сягала «рука Москви», закінчуються — Грузія є першою з країн Співдружності незалежних держав, утвореної з ініціативи Росії в 1992 році, наважилася покинути це доволі химерне міждержавне утворення. Що вона втрачає і що набуває, крім додаткової дещиці національної гідності?

Президент Пакистану Первез Мушарраф позавчора ввечері подав у відставку. Він вирішив не очікувати парламентських слухань про імпічмент із заздалегідь відомим результатом і піти самому, хоч якось зберігши при цьому обличчя і... життя. Правляча коаліція звинуватила його в зловживаннях та порушенні Конституції, за що в Пакистані передбачено смертну кару. Мушарраф заявив в емоційному виступі на телебаченні, що процедура імпічменту «зашкодила б національним інтересам Пакистану». Більшість свого виступу Мушарраф присвятив переліку своїх досягнень упродовж дев’яти років перебування на посаді президента і зазначив, що висунуті проти нього звинувачення неможливо довести.