Віктор Ющенко: Стихія принесла б менше біди, якби мали чітко продуману політику

07.08.2008
Віктор Ющенко: Стихія принесла б менше біди, якби мали чітко продуману політику

Президент допомагав у зоні стихійного лиха не словом, а ділом. (Фото Миколи ЛАЗАРЕНКА.)

Майже тиждень глава держави, відмовившись від відпустки у Криму, їздить областями, понівеченими повінню. Буковина, Івано–Франківщина, Львівщина, учора — південь Тернопілля та Вінниччини. Віктор Ющенко зробив кілька висновків, завдяки яким країна може все–таки завбачливо готуватися до повеней і мінімізувати їхні наслідки. Про це, а також про «перегини на місцях» і актуальність поточних повеневих проблем він розповів на розширеній нараді за участі київських урядовців та керівників обласного рівня у Чернівцях.

 

Владці, будьте чуйними

За масштабом лихо, що спіткало шість областей Західної України, після Чорнобильської катастрофи, можливо, найбільш масштабна трагедія (...) Хочу підкреслити: далеко не завжди фінансове питання є головним. Не про гроші треба говорити, не про земельну ділянку, навіть не про нові хати. Все це ми зробимо. Психологічно стан людей такий, що хотілося б якнайшвидше принести віру, показати, що вони не одинокі, показати, що ми маємо гуманну владу, владу, яка вміє чуйно говорити з людьми. У мене перед очима стоять десятки епізодів, коли ми говоримо про одне, а в людини все тіло тремтить: вона не може відповідати за те, як розпорядитися завтра своїм життям, як організувати побут родини. Ми повинні допомогти знайти відповідь на ці питання. Без політики, без суєти, підійти суто по–християнськи. Я просив би голів обласних адміністрацій, районних адміністрацій, весь керівний склад, який є сьогодні у залі, відчути на собі колосальну етичну відповідальність за кожну людину, з якою ви зустрічатиметеся. Не баріться з добрим словом. Подайте руку. Обніміть. Продемонструйте, що ця людина в цій ситуації не лишиться на самоті з бідою. За нею стоїть держава, за нею стоїть нація. Це не порожні слова...

Без мостів і доріг

Далі скажу про те, що дасть уявлення всім, з якими викликами ми змагаємося. По–перше, фінансові збитки оцінюються у 4 млрд. гривень. Йдеться не про збитки приватного господарства, а про втрати, яких зазнало, так би мовити, народне господарство в цілому. І ця цифра зміниться через два тижні. Тому що той рівень підрахунків, який треба зробити в найближчі 5—10 днів, може привести до іншої оцінки, більш точної.

Кажучи про збитки, наведу ще такі цифри: зруйновано автомобільних мостів 314, пошкоджено — 434, пішохідних мостів зруйновано 588, пошкоджено — 395. Що дивно, всі австрійські мости — чотирнадцять — стоять. У Чернівецькій області ні один вода не забрала. Є зруйновані мости, які коштують, пробачте, не 20 і не 30, 40, і не 50 мільйонів. Це складні інженерні споруди. Зруйновано 169 км берегової укріпленої лінії, знищено 815 км автодоріг. З огляду на те, що я бачив за останні дні, це залишається однією з найважчих проблем. Є дороги, які знищено по 5 км, по 7, де вода пішла по скелі й усе, що можна було забрати, забрала. Я звертаюся зараз до Прем’єр–міністра, до міністрів — приділіть максимальну, максимально велику увагу цьому питанню. Якщо ми до жовтня не встигаємо зробити такого роду складні інженерні споруди, то в негоду зробити це буде ще складніше.

Подекуди я бачив колосальну організовану роботу, частину доріг відновлено — засипано намитим каменем, без асфальту, на одну полосу проїзду, але все–таки... Проте у 80 відсотків випадків це питання стоїть під колосальним суспільним пресом. Села сьогодні не мають елементарного сполучення. Я не кажу про високий клас дороги, асфальт, який ми зробимо через місяць, я кажу про технічне сполучення — немає газу, дуже часто — телефонного зв’язку, електроструму.

На жаль, тема торкнулася і газопроводів — зруйновано 2,5 тис. км газопроводів, як правило, низького тиску (...). 17 км ліній електропередач відновлено, а пошкоджено майже півтори тисячі.

Бог порадив: люди, змініть свої підходи

Які висновки слід зробити з цього стихійного лиха? Ця стихія могла принести менше біди, якби ми мали більш продуману політику, план дій у тих чи інших випадках.

Мені прикро, що держава зустрілася сам на сам сьогодні з цим викликом. Практично не працюють інші нормативні джерела покриття збитків, практично немає сучасного страхування. І не лише страхування в приватному секторі. Жодна інженерна споруда, що в державній власності, не застрахована. Чи можна брати всі витрати лише на бюджет? Чому на сьогодні не працює ціла система економіки, яка б диверсифікувала такі удари?

Я хочу навести вам приклад буквально сьогоднішнього дня: в селі Чорногузи (на Буковині. — Ред.) не повінь пошкодила 14 хат, а зсув землі. А ще, здається, із дев’ятнадцяти евакуйовано людей. Вони дивляться на свої хати і не знають, що буде через 10 днів... От як Бог наче перстом нам показав, що, шановні, задумайтесь, я давав уже не один сигнал: змініть свої підходи.

Буквально недалеко від того місця є селище, яке називається Багнем. Здавалося, ну що ще треба: сказати людям, що зона крутого правого берега є небезпечною, адже років п’ять тому сповз цілий язик землі шириною з півкілометра, і наступний зсув загрожує селу. Голови сільської ради вже цілий рік там немає — у відставці.

У чому проблема, як ви думаєте? Як сталося так, що землі, які сотні років не плавали, почали пливти? «У нас там, кажуть, метрів за 400 далі йде обваловка і сформовано дренаж із відведення. Воно забилося. Воно не працює, може, 15 років». Тут чия вина? Господа Бога, що дощ такий? Це вина місцевого органу влади.

Аналіз показує: більше 25 років подібні дренажні споруди (дренажні споруди тут — канави, які відводили воду із крутосхилу в другу сторону) не працюють. А таке водовідведення робиться трактором «Білорусь» за два з половиною дні роботи.

Ідемо по лівому берегу Черемошу. Будується такий будинок — показовий: червона цегла, метрів 10 від ріки. Залитий той дім по середину вікон. Хто дав дозвіл на будівництво? — запитую. Будинок стоїть на крутосхилі. Хтось підвів газ без дозволу електроживлення. Сьогодні, показала ця трагедія, більше половини домівок як інвентарні номери не занесені в домову книгу. Бюро технічної інвентаризації не має ніякого уявлення про планування, розміщення таких будівель.

Порятунок — у лісі

Збираємо в селі сходку. Перше питання: «Пане Президенте, зробіть усе, щоб із краю перестав вивозитися ліс». Тут, мабуть, у цьому залі сидить начальник обласного управління лісового господарства. Очевидно, при погонах, при зірках, усе як годиться. Він що, не слідкує за лісорозробкою? З будь–якого населеного пункту області він може побачити одні пеньки. Від планової лісорозробки — реально в два–три рази більша.

Нам треба сформувати нову політику в лісовій галузі. Починаючи зі створення заповідників, національних парків, окремих рекреаційних зон. Прошу сформулювати і внести пропозиції, що ми можемо зробити для територій, які постраждали, і які не постраждали — теж.

Ми повинні зрозуміти: ліс може сформувати абсолютно нову, цікаву працюючу рекреаційну економіку. Приміром, для формування туризму в одній Івано–Франківській області є все — гори, ліс і ріки: це реальна економіка, яку не дає в краї жоден інший сектор. І вперше минулого року Івано–Франківська область мала мільйон туристів.

Я звернув увагу начальника обласного управління УМВС ще на одну проблему. В області — 17 тисяч пилорам. Таке враження, що кожен двір займається лісообробкою. Скільки, запитую, зареєстровано «на папері» пилорам ? Називають, здається, цифру 39. Шановні голови адміністрацій, куди ви дивитеся ?! Чи це є проблема — зробити інвентаризацію, один раз опломбувати тих, хто не хоче легально працювати. Тому прошу Генерального прокурора, Службу безпеки перевірити практику лісоведення всіх територій — Івано–Франківську область, Чернівецьку, Закарпаття, частину Львівської області й ще декілька територій. Через 30 днів усі ці питання я запропоную заслухати на засіданні РНБО.

Трагедію зупинили би дамби

Другий приклад — Путила. Сьогодні стою на дамбі, яка була розмита, де жодного сантиметра не залишилося від тієї дамби, яку насипали ще кілька тижнів тому. Що сталося? Чому Путила зустріла семиметрову хвилю? Чому та хвиля забрала навіть людські життя? Виявилося, комусь захотілось русло Черемоша повернуть на 83 градуси. Черемош не погодився з цим. Знаєте, в секунду вщент рознесло те замовлення, яке зробив державний чиновник. Розбило дамбу, знесло мільйони гривень за бездарним замовленням (а це зробила, очевидно, Служба управління ДАІ). Запитується: для кого ці експерименти, оплачені людським життям? Кому це було потрібно — мільйони коштів викинути, щоб скоротити дорогу замість дуги, що йде до Черемоша, на 300 метрів. Хіба це найактуальніша проблема була в Путилі? Подивіться на цю Путилу — виглядає збоку, як «Шанхай»: будочка на будочці. А комусь закортіло «скоротити» дорогу на 300 метрів! (...)

Чому такими трагічними виявилися наслідки великої води? На відстані 600 кілометрів ми мали дві гідроспоруди, що допомогли двом областям, які нижче за течією Дністра, і не дали повені розлитися на їхній території. Це одна Дністровська ГЕС і друга Дністровська ГЕС. Гідроакумулююча станція не витримала. Для того щоб її профінансувати, достатньо приблизно чверті тих коштів, які ми сьогодні витрачаємо на довкілля в кожній області. Потрібно, щоб у нас була хоча б одна працююча програма боротьби з паводками — чи то регіональна програма «Тиса», чи то програма трьох областей. У нас прийнято шість програм, але жодна не працює.

Починаючи з весни, твоє серце чекає тривожно: що буде на Закарпатті, в Чернівцях, в Івано–Франківській області? Чи снігу багато, чи мало, чи він раптово не зійде? Чи повінь велика цього року буде, чи мала? Щовесни одна і та ж проблема. Чому як тільки починається фінансовий рік, ми ні копійки не даємо місцевим владам? Виділити 500—600 мільйонів гривень для формування систем, які б тримали мільйони кубів води, для дамб берегоукріплення або інших конструкцій. Давайте домовимося: наступні поправки до національного бюджету, які, сподіваюся, внесемо через місяць, зробити так, щоб зуміти відповісти на природні загрози, які постійно існують у частині областей. Ми почнемо робити те, що країни Європи вже 30—40 років тому зробили: кожну повінь вони зустрічають потужною гідротехнічною інфраструктурою.

«Гуманітарний» хліб продають утридорога

На одне ще хотілося б звернути увагу. Багато продуктів подорожчали, перш за все в Івано–Франківській та Чернівецькій областях. Тут є спроби гратися з владою на цінах. У Чернівецькій області 17 таких епізодів! Коли ми направляємо гуманітарний хліб у Путилу і він піднімається в ціні... Я до місцевої влади звертаюся. За безцінь отримуєте муку і примудряєтеся підняти середню ціну вище діючої для цього виду товару! Я не знаю, як влада веде діалог із бізнесменами, які працюють на ринку хліба. Це свідчення, що немає ніякого діалогу, що хтось витягує з цього моменту максимальну вигоду. Скажу чесно, це по–громадянськи некоректно.

  • Як сніг на голову!..

    Таких страшних снігопадів о цiй порi року в Україні не було більш як століття, звітує директор «Укргідрометцентру» Микола Кульбіда. У середньому по країні випало за день 40—50 мм опадів. Можливо, надзвичайність ситуації є певною мірою виправданням тієї розгубленості, яку продемонструвала влада, і насамперед у Києві. Дивно, хоч рясних снігопадів синоптики не обіцяють у найближчі дні, але столичний голова міськдержадміністрації Олександр Попов позавчора оголосив, що надзвичайний стан продовжено до п’ятниці. Це означає тільки одне: комунальних ресурсів у Києва вкрай мало, а ще менше — організаційних здiбностей грамотно керувати ними і тими додатковими технічними засобами, які «позичили» на час негоди у Міністерства оборони та Держслужби з надзвичайних ситуацій. Негода підмочила репутацію столичного очільника (втім, якщо вибори мера таки не відбудуться найближчого літа, то про це буде забуто).

    Постає низка запитань і до «Укргідрометцентру», який прогнозував силу опадів удвічі меншу, ніж випало насправді. Утім як би там не було, але на тлі інших регіонів, зокрема західних областей країни, які вже «призвичаїлися» до боротьби з березневими заметами, Київ виглядає просто–таки ганебно.

    Тим часом снігопади припинилися — дають можливість рятувальникам працювати в уже не настільки екстремальних умовах. За даними Держслужби з надзвичайних ситуацій, станом на вчора загалом по країні було розчищено всі дороги державного та обласного значення, поновлено подачу електроенергії у більшість iз близько 600 «відрізаних від світла» населених пунктів. До вчора без електрики залишалося ще 161 село.

    Стихія зіпсувала канікули дітям, адже тільки «на підступах» до Києва рятувальники визволили зі снігового полону п’ять автобусів зі школярами, які їхали до столиці на екскурсію, але, звісно, змушені були повернути додому. Наприклад, два такі автобуси стояли в корці на Житомирській трасі понад 12 годин!

    Сніговії зіпсували і ЗНО майбутнім випускникам. У Міносвіти заспокоюють: учням, які через негоду не змогли дістатися до пунктів пробного тестування, буде виділено інший день. У міністерстві кажуть, що регіональні центри оцінювання якості освіти зв’яжуться з кожним зареєстрованим учасником особисто та повідомлять, коли і де він зможе пройти пробне ЗНО. >>

  • Білий апокаліпсис

    У вихiднi Київ став справжнісінькою декорацією постапокаліптичного фільму. Тут менш ніж за добу випала місячна з лишком кількість опадів. За повідомленнями «Гідрометцентру», такого сніговію не було вже століття. І якщо столична влада не виявила розторопності в боротьбі з попередніми снігопадами, то цей — рекорд століття — вона зустріла, здається, цілковитою бездіяльністю. >>

  • Коли все це розтане...

    Маси снігу, які «осіли» в Україні, швидко не розтануть, заспокоює директор «Укргідрометцентру» Микола Кульбіда. До речі, завдяки такій великій кількості снігу потепління не буде таким відчутним. Стабільне тепло, за прогнозами синоптиків, прийде лише у першій п’ятиденці квітня. А «покращення» наставатиме з 30 березня. «Температура більш–менш суттєво підвищуватиметься, але ми не чекаємо стрімкого зростання температури, — каже пан Кульбіда. — Все–таки це буде повільний процес». >>

  • Лелеки ще принесуть щастя

    «Необізнані» зі штормовими попере­дженнями рятувальників, лелеки повернулися з теплих країв на Прикарпаття, керуючись століттями апробованим графіком, i несподівано для себе опинилися в епіцентрі негоди. На щастя, люди не кинули птахів напризволяще. >>

  • «Небезпека лише додала мені сил»

    Іменний годинник, великий торт у формі футбольного м’яча та почесну грамоту особисто вручив чотирнадцятирічному підлітку з села Токарівка начальник управління МНС у Херсонській області Віталій Кропивницький. Його тезка, дев’ятикласник Віталій Коломієць, ризикуючи життям, зумів витягти з палаючого будинку чотирьох людей: 83–річну бабусю, дво– та трирічного полемінників, а також допоміг вийти 21–річній сестрі. Тепер Віталика номінують на звання «Герой–рятівник року». >>

  • «Нас крутило, немов у м’ясорубці»

    Як повідомили iнтернет–джерела, приблизно опівночі з 31 серпня на 1 вересня під Дніпродзержинськом сталася страшна аварія, внаслідок якої мікроавтобус із людьми тричі перевернувся. Двоє пасажирок загинули.

    Проте, як вдалося з’ясувати автору цих рядків, все сталося не зовсім так. І насамперед — місце аварії «під Дніпродзержинськом» не можна назвати навіть з натяжкою. Біда сталася на шляху з міста Прометея — під віадуком автомагістралі Кривий Ріг — Дніпропетровськ, на яку «Мерседес–спринтер» мав вирулювати, здійснивши лівий поворот. Однак авто у поворот не вписалося і покотилося шкереберть, тричі перевернувшись. >>