На Донеччині від кулі снайпера загинув боєць «Айдару» Юрій Коновод

13:52, 24.04.2019
На Донеччині від кулі снайпера загинув боєць «Айдару» Юрій Коновод

(фото з сайту Новинарня)

У вівторок, 23 квітня, о 12:45 у зоні проведення Операції Об’єднаних сил на Донеччині внаслідок смертельного кульового поранення загинув боєць 24-го окремого штурмового батальйону “Айдар” 53-ї окремої механізованої бригади Юрій Коновод.

 

Про це повідомляє "Новинарня". 

 

Юрій Миколайович Коновод народився 9 серпня 1964 року в селі Ланна Карлівського району Полтавської області.

 

Був молодшим сержантом, служив у 24-му окремому штурмовому батальйоні “Айдар” 53-ї омбр.

 

Як розповіла “Новинарні” однокурсниця загиблого Ірина Скальська, Юрій Коновод закінчив історичний факультет Полтавського педінституту.

 

 

   фото з сайту "Новинарня"

 

За її словами, навчалися у 1985-1989 роках. Надалі Юрій Коновод працював учителем історії в смт Зачепилівка на Харківщині. Він пройшов страшну війну в Афганістані і з перших днів пішов воювати за Україну.

 

“З Юрчиком, саме так я називала його в студентські роки, спілкувалася зовсім недавно. Завжди повторював, що тут не страшно, Афган — ото пекло. Просила щоб пригинався… Він сміявся. Новина про його смерть просто вибила землю з-під ніг. Ми не віримо, що нашого Юрчика з нами немає. Світла память”, — пише пані Ірина.

 

“На війні в Донецькій області загинув мій вчитель історії. Я дуже шокований цією новиною! Ця людина пройшла Афганістан, повернулася в рідний дім живою! Жив і займався гідною справою, навчав дітей. Дуже цікаво було слухати, як він воював в Афаністані. Найголовніше, що мені запам’ятолося: в 2014 році на звичайному уроці, де він нам розказував про війну, а тоді вже починалися “заворушки” на Майдані у Києві, він сказав: “Якщо почнеться війна, то я піду відразу же, без роздумів”. І тоді я зрозумів, хто такий патріот України… Адже він і дійсно відправився на війну, аби захистити свою землю, свою країну, людей…”, — написав на сторінці у Facebook учень Юрія Коновода Максим.

 

Старший син полеглого — Станіслав — теж військовий, несе службу під Маріуполем.