Невже з антидержавною опозицією в Україні покінчено раз і назавжди? Поза тим, рейтинг в Опозиційного блоку, який час від часу подають у ЗМІ соціологічні служби, зростає. Тим часом заангажованим «ґрантожери «переконують, що на Донбасі по обидва боки зіткнення серед населення панують державницькі настрої, а тамтешні сепаратисти перебувають у жалюгідній меншості.

Ми вже, здається, звикли до численних ганебних повідомлень військових журналістів у теле- та радіоефірі про те, скільки разів російські бойовики безкарно обстріляли з мінометів та артилерії наші позиції в зоні так званого АТО. Приблизно в кожному другому повідомленні їх автори зазначають, що українські збройні сили не вели вогонь у відповідь, виконуючи таким чином Мінські домовленості.

Про те, що вияви дієвого патріотизму, скажімо в Галичині i на Донбасі, часто є зовсім різними, свідчать мої багаторічні спостереження за національно-демократичним політикумом обох цих регіонів, а також за ставленням галичан до псевдопатріотів із числа моїх колишніх земляків.

Я луганець і більше року є так званим вимушеним переселенцем. Цей рік я прожив на Наддніпрянщині, в Білій Церкві. Тутешні українці вельми відрізняються від моїх земляків. Перше, що впадає в очі, це більш урівноважена та спокійна вдача наддніпрянців.

Як стало нещодавно відомо, у війні на Донбасі тим чи іншим чином задіяні лише 8 відсотків населення поки що не окупованої частини України. Це критично мало, враховуючи те, що в ті 8 відсотків, окрім наших військових, входять усі працівники оборонних підприємств, медичні працівники та волонтери.

Коли наші війська «здали» українське місто Дебальцеве, чимало наших співгромадян, хто вміє думати критично, замислилися над цим аморальним вивертом державної пропагандистської машини. Адже якщо суспільство це мовчки проковтне, то Україна, не виключено, буде приречена на таку ж здачу Маріуполя, Харкова, а там, дивись, і Києва. Якщо керівництво держави буде й надалі демонструвати таке позитивне ставлення до відходу наших вояків із нашої території, то вірогідність цього вельми висока.

За останніх президентських та парламентських виборів в Україні відбулася часткова зміна політичних еліт. Не можна сказати, що у Верховній Раді вже немає олігархічних лобістів, представників кримінального капіталу та агентів КДБ. Але не вони задають зараз тон у політичному житті України. Сьогодні ми чуємо здебільшого месиджі від успішних підприємців та топ-менеджерів, журналістів та комбатів з АТО.

Вам подобається сьогоднішній вечірній Київ? Багатьом моїм знайомим, котрим болить Україна, — не дуже. І зовсім не тому, що столиця має бути без світла так само, як міста і села навколо неї. А тому, що втопаючий у вечірніх вогнях Київ просто, з точки зору елементарної етики, несумісний з нашими окупованими ворогом Луганськом і Донецьком.