Антинародні режими в нас установлюються не силою багнетів і підступністю інтриг, вони, як не дивно, втілюються завдяки демо­кратичним процедурам.

«Антиолігархічний законопроєкт» обговорюють усі. А тому чергова серія політичного шоу під назвою Проєкт закону

Завуальоване шило продовження боротьби ЗЕвлади за збільшення впливу у регіонах, а відтак й у країні вцілому, цього разу почало вилазити з мішка Конгресу регіональних та місцевих рад, що було створено на противагу Асоціації міст України.

За всіма важливими подіями й загостреннями суспільного настрою затесались непоміченими «спроби пера» референдуму.

З огляду на те, яких титанічних зусиль вимагає впровадження в Україні української мови як державної, який супротив чинить цьому орієнтований на Росію політикум та медіабізнес,

Ми уже звикли: кожнi два місяці в Україні з різних інформаційних щілин вилізають на поверхню чутки й версії про дочасні вибори — то Ради, то президента.

Сумним і водночас дещо водевільним стало гучне, певною мірою пафосне продовження розгойдування крісла мера столиці Віталія Кличка, яке почали ще в 2019 році.

Те, що головний лобіст російських інтересів у нашій країні зовсім не збирається переховуватись від правоохоронних органів, означає, що він сприймає підозру в державній зраді як виклик і шанс.

Весна в усьому винна. А в фонтануючих ініціативах президента — в першу чергу. Гормони б’ють рекорди.

Не так давно думалося, що нам не загрожує ні диктатура авторитарного, але талановитого керманича, ні авторитарний режим загалом.