2006-й — рік подання заявки на членство в ЄС?

2006-й — рік подання заявки на членство в ЄС?

Цього року в Україні з'явилася ще одна професійна «червона» дата. Нарешті свята на своїй вулиці діждалися працівники дипломатичної служби. Свято це, згідно з указом Віктора Ющенка від 21 листопада, щорічно відзначатиметься у найкоротший день року — 22 грудня.
Відтак учора відбулися дебютні святкування, щоправда, за традиційним для таких днів сценарієм: зустріч міністра закордонних справ iз ветеранами дипломатичної служби, зібрання колективу центрального апарату МЗС, урочисті збори та концерт у Національній філармонії України за участю керівництва держави. А з самого ранку Тарасюк поклав квіти до пам'ятної дошки першому міністру закордонних справ України Олександровi Шульгiну (він став генеральним секретарем міжнародних справ УНР після відповідного рішення Центральної Ради 22 грудня 1917 року).

Дипломатичний «опт»

Україна нарешті отримала Надзвичайного і Повноважного Посла України в Сполучених Штатах Америки. Однак якоїсь сенсації щодо постаті новопризначеного не сталося, хоча, за деякими прогнозами, очікувалося, що в такі стратегічні для України країни поїдуть не так кар'єрні дипломати, як потужні політичні фігури. Щоб визначитися з кандидатурою посла у США, Президенту знадобилося чимало часу. Адже попереднього посла — Михайла Резнiка — було звільнено ще у червні, а загалом на цій посаді він пробув менше року.

«Тут, на відміну від боксу, можуть вставити і ніж у спину»

«Тут, на відміну від боксу, можуть вставити і ніж у спину»

Епатажно, стильно, з елементами шоу... Так проводили позавчора свій міжпартійний з'їзд учасники Громадянського блоку «Пора»-ПРП. Відбувалося це в гламурному кінотеатрі «Україна», з перервами на каву та чай від 5 гривень за чашку, із запрошенням на з'їзд відомих діячів опозиції з-за кордону (з Азербайджану, Росії, Білорусі), зі свідомим затягуванням оприлюднення виборчого списку, зачитуванням його з кінця (з 371-го місця)... Але основною «фішкою» цього шоу був лідер «альтернативного» помаранчевого блоку — Віталій Кличко. Тут він уперше виголошував промову як політик і провідник.

Облом ненародженої революції

Облом ненародженої революції

Опозиція Азербайджану практично щосуботи оголошує про наміри провести мітинги-протести проти сфальсифікованих результатів парламентських виборів, які відбулися ще 6 листопада. Водночас свої акції протесту опозиціонери напередодні їх проведення відміняють. Мовляв, щоб не наражатися на супротив з боку влади, яка на ці заходи дозволу не дає. Адже останній такий мітинг жорстоко розігнали силовики, оскільки мітингувальники затрималися на площі довше відведеного їм часу.
Революція по-азербайжанськи взагалі була доволі дивним явищем. З початком акцій протесту опозиція дуже затягнула після дня виборів, хоча ще заздалегідь заявляла про очікувані фальсифікації на виборах. Подальші свої мітинги під помаранчевими прапорами вони проводили з періодичністю раз-два на тиждень і лише в тому місці і в той час, які їм були відведенi владою. Таку тактику вони аргументували тим, що вже навчені негативним досвідом 2003 року, коли, вийшовши на центральну площу Баку, одразу після закінчення голосування на президентських виборах вимагали скасування результатів виборів, їх жорстоко побили правоохоронцi.
Нещодавно в Києві відбулися «поминки» азербайжанської революції, яка, у принципі, так і не народилася. На прес-конференції за участі нардепів Володимира Філенка, Михайла Ратушного та представника азербайджанського інформагентства «Туран» Алі Дамірова обговорювали причини поразки тамтешньої опозиції. Хоча українські видання ще значно раніше писали про «білий прапор помаранчевої революції», «зав'ялі апельсини» та «помаранчеві гвоздики, які так і не розквітли». Але, при цьому, всі учасники вищезгаданої прес-конференції дійшли висновку, що рано чи пізно опозиція переможе. Чому опозиціонери поводяться поки що так невпевнено — у розмові «УМ» з азербайджанським аналітиком, журналістом агентства «Туран» Алі Даміровим.

«Бійка» після смерті

Голову Львівської облдержадміністрації Петра Олійника слід усунути з посади з метою розкриття вбивства екс-«губернатора» Львівщини Степана Сенчука. Цього вимагає член «Батьківщини», відомий місцевий бізнесмен Богдан Федоришин. Також, на його думку, голову ЛОДА слід допитати у цій справі. Таким чином Федоришин відреагував на інтерв'ю Олійника «Україні молодій», де той говорить про необхідність допиту Федоришина, оскільки цей бізнесмен ще влітку оприлюднив загадкові аудіозаписи, з яких він дійшов висновку, що чиємусь життю загрожує небезпека.

Ми йдемо

Ми йдемо

У Львові журналісти мають привід для сміху. Прийшовши днями на прес-конференцію, де, за анонсом, мав би підписуватися меморандум про чесні вибори між потенційними кандидатами в мери, медійники зрозуміли, що це була звичайна «качка», аби затягнути їх на пресуху. Натомість на ній було представлено нового кандидата в мери — не надто відомого журналіста однієї з місцевих газет. Серйозно цю новину ніхто не сприйняв, бо очевидно, що це є піар-акція газети в рамках проекту «Журналіст змінює професію», завдяки чому до кінця виборів це видання матиме неординарний ексклюзив. До речі, на минулих парламентських виборах схожу затію влаштувала львівська газета «Експрес», журналіст якої висунувся в нардепи по мажоритарному округу.
Однак ситуація з висуванням відомих медійників на всеукраїнському рівні такого сміху вже не викликає, а навпаки — змушує їхніх колег серйозно задуматися: чому так вiдбувається? «Якщо журналісти йдуть до парламенту, то хто тоді має виконувати журналістську роботу? Кухарка, яка стояла за плитою? Чи політик має йти у медіа? Це повний абсурд. Україні й так не вистачає кваліфікованих журналістів, а ми їх втрачаємо у політиці! І це тоді, коли нарешті журналісти в Україні отримали величезний шанс стати четвертою владою!» — висловлюється у коментарі для «УМ» ведучий «5-го каналу» Роман Скрипін. «Якщо журналістика — це четверта влада, то чому ми так не поважаємо власну професію, що намагаємося йти у першу, другу чи ще якусь владу? Адже ми можемо на своєму місці часто зробити більше, ніж у політиці, якщо працювати фахово, сумлінно, не забуваючи про ту роль, яка нам відведена суспільством», — додає ведуча новин на «1+1» Людмила Добровольська.

Юля отримала нагороду і собаку,

Екс-прем'єр-міністр України і лідер БЮТ Юлія Тимошенко продовжує своє передвиборче турне по регіонах. Вона вже побувала у Дніпропетровську, де відвідала місця своєї «шкільної та студентської слави», у Львові і цієї неділі відвідала Харків.

НАТО боятись — у свiт не ходити

НАТО боятись — у свiт не ходити

«Україна віддасть російське небо американцям». Про це пишуть російські ЗМІ, посилаючись на джерела «Независимой газеты». Мовляв, українці хочуть допустити американських спеціалістів на радіолокаційні станції системи попередження про ракетний напад (РЛС), які розмiщенi у Севастополі та Мукачеві й зараз працюють винятково на інтереси Росії. А за словами російських військових, це призведе до втрати Росією протиракетного контролю на південно-західному стратегічному напрямку на всьому просторі Центральної та Південної Європи, а також над Середземномор'ям. Окрім того, колишній командувач ракетно-космічною обороною РФ генерал-полковник Вольтер Красковський не виключає, що «США можуть піти і на крайні заходи, як це було у Латвії з РЛС у Скрунді», і доб'ються знищення станцій, які працюють на Росію.

Подвійний удар

Подвійний удар

Напередодні з'їздів партій «Пора» та «Реформи і порядок» зберігалася інтрига: який шлях оберуть «жовті» та «бджілки», вирушаючи в передвиборчу путь. Чи об'єднаються і стануть ще однією «помаранчевою» силою? Чи все-таки підкоряться політичному «глобалізму» та кон'юнктурі та, поступаючись амбіціям, підуть до Ющенка або Тимошенко? Позаяк ПРП у мегаблоках чекали не на вигідних умовах, у суботу вранці її делегати голосували за перший варіант — про союз із «Порою» — з розгубленістю та невпевненістю на обличчях. Найспритніші перед тим уже втекли до Тимошенко. «Ми, як дядько серед дороги, віз якого поїхав, а він чухає потилицю і не знає, що робити», — влучно оцінила ситуацію одна з делегаток.

Петро Олійник: Мою долю визначить Президент. Можу бути й водієм

Петро Олійник: Мою долю визначить Президент. Можу бути й водієм

Голова Львівської обладміністрації та обласної організації НСНУ — про сумісництво, роль Президента у своїй долі, людей зі списку Литвина, які погрожували його розстріляти, чому від деяких БЮТівців у нього стає дибки волосся і те, як колишні есдеки впливають на Львівщину