Хімічна місія Президента

07.11.2006
Хімічна місія Президента

Вiктора Ющенка на Прикарпаттi зустрiчали хлiбом-сiллю. (Фото Миколи ЛАЗАРЕНКА.)

      Створений у 60-ті роки минулого століття на базі багатих покладів полімінеральних руд один із найпотужніших на той час у Європі Калуський хіміко-металургійний комбінат за останні півтора десятиліття пережив кілька болісних трансформацій зі зміною форми власності — від ВАТ «Оріана» до ЗАТ «Лукор» і ТОВ «Карпатнафтохім». Проте незалежно від самопочуття притомленого  хімічного гіганта  не змінювався магнетизм його притягання — увагою та особистою присутністю цю територію не обділив жодний Президент та Прем'єр-міністр. Не оминула чаша сія і Віктора Ющенка — глава держави відвідав Калуш минулої п'ятниці з робочим візитом.

      Деякі з місцевих журналістів, котрі раніше супроводжували всіх перших осіб держави в  їхнiх екскурсійних  поїздках до Калуша і були свідками «плавання» найвищих посадовців в особливостях хімічного виробництва, і цього разу перебували в очікуванні дежа вю. Як пригадав колега-радіожурналіст, наприкінці 90-х тодішній глава Кабміну, перерізаючи стрічку при пуску нового виробництва, так заплутався в кількох хімічних термінах, що в ефір не можна було змонтувати і двох його повноцінних речень з усієї церемоніальної промови.

 

По гроші до Алекперова

      На відміну від попередників, Віктор Ющенко своєю обізнаністю здивував багатьох. І у вітальному слові при  закладанні капсули у фундамент будівництва суперсучасного заводу з виробництва каустичної соди та хлору, і на прес-конференції після підписання угоди між російським інвестором — ЗАТ «Лукойл-Нафтохім» — та місцевою владою Президент без папірців видавав такі коментарі, що здавалося, ніби він  не тільки досконало володіє фінансово-економічними премудростями, а й фахово орієнтується у хімічних технологіях.

      Його промова на свіжому повітрі промислового майданчика, де через два роки виросте суперсучасне хімічне підприємство, неодноразово супроводжувалася щирими оплесками рядових калуських хіміків. І якщо у зверненні Ющенка до президента «Лукойлу» Вагіта Алекперова та ради директорів компанії з проханням до найближчого Різдва розробити оновлену концепцію заробітної плати (середня зарплатня на «Карпатнафтохімі» в розмірі 1078 гривень перебуває лише на 12-му місці серед промислових підприємств Калуша) можна шукати домашню заготовку спічрайтерів, то аргументовані відповіді на запитання журналістів були цілком імпровізовані.

      Власне, в чому полягала калуська місія Президента і настільки значимою була його присутність у цей день і в цьому місці? Сам Ющенко мету поїздки сформулював  так: «Перспективне рішення, якого мені треба було добитися як Президентові, — аби «Лукойл» закопав цей наріжний камінь і вклав півмільярда доларів інвестицій своїх коштів. Приблизно така ж сума субінвестування очікується від інших проектів».

Конфлікти навколо хімії

      Та спершу — трохи передісторії. ЗАТ «Лукор» виникло наприкінці 2000 року (уряд тоді очолював Віктор Ющенко) за участю потужного російського інвестора «Лукойл-Нафтохім» на базі нафтохімічного комплексу ВАТ «Оріана» (український партнер на той час фактично вважався банкрутом з кредиторською заборгованістю майже в мільярд гривень). 48 відсотків акцій новоствореного товариства, сировина для якого почала надходити від російських співзасновників, згідно з умовами договору, перебували в державній власності. Створюючи стратегічну програму розвитку в Калуші сучасного нафтохімічного виробництва із залученням нових інвестицій, «Лукойл-Нафтохім» кілька разів звертався до Кабміну та Фонду держмайна України за дозволом на проведення додаткової емісії акцій  товариства, однак підтримки не отримав. Тоді інвестор, вдавшись до обхідного маневру, створив нове підприємство «Карпатнафтохім», зосередивши у своїх руках основні виробничі потужності «Лукору». Так виник затяжний конфлікт iз Фондом держмайна України, в якому ніхто дотепер не хоче поступатися принципами і капіталом...

      Роль арбітра, дії якого в залежності від економічних та політичних інтересів опоненти можуть оцінювати по-різному, взяв на себе Президент, котрий хоче посадити за стіл переговорів керівників Фонду держмайна, Міністерства промислової політики та російського інвестора і поставити крапку у безперспективній багаторічній тяганині.  «Для мене найбільшою небезпекою було те, — зізнався Віктор Андрійович журналістам, — що ні центральні міністерства, ні місцева влада не несли відповідальності за перекошені ємності з хлором, які загрожують місту і його мешканцям. І прикро, що до сьогодні на  деяких об'єктах, зокрема iз виробництва каустичної соди, держава тримає 15 чи 18 відсотків власності, давно розуміючи, що вона туди не принесе ні інвестицій, ні своєї уваги». Позиція гаранта Конституції однозначна: «Коли йдеться про вибір між політикою розвитку і політикою стагнації, яка є на цьому об'єкті, то я прихильник першого варіанту. Тому ми зараз провели нараду у присутності секретаря РНБО, голови облдержадміністрації, влади Калуша та інвестора щодо цього об'єкта, який значною мірою вичерпав технологічний ресурс і може спричинити велику біду, якщо не матиме перспективи».

      Інвестиційна програма розвитку ТОВ «Карпатнафтохім» на 2005—2009 роки передбачає, окрім здачі в експлуатацію через два роки заводу з виробництва каустичної соди та хлору, ще й спорудження до 2009 року заводу з виготовлення суспензійного полівінілхлориду (ПВХ).  «Після реалізації зазначеного проекту, — прогнозує Президент, — повинні з'явитися сотні підприємств, котрі з цього унікального матеріалу виготовлятимуть спектр дуже потрібної продукції, приблизно 60 відсотків якої призначатиметься для внутрішнього споживання, 40 відсотків — для зовнішнього ринку. Нині все це завозиться із-за кордону в обсягах  близько 100 тисяч тонн. При тому, що 97 відсотків технологічного ланцюга ПВХ зосереджено в нас і лише 3 відсотки, але ключові — за кордоном. Давайте все замкнемо в Україні».

      Президент Ющенко пообіцяв, що держава займе чітку позицію, аби у правовому полі врегулювати існуючі довкола «калуської хімії» конфлікти, а вигоду від реалізації щойно започаткованих високотехнологічних та екологічно безпечних проектів має відчути кожен калушанин.

Розвіювання міфів

      За три години перебування в Калуші Віктор Ющенко встиг  розвіяти кілька нині поширених міфів. Перший полягає у тому, що «помаранчевий» Президент, посівши найвищу в державі посаду, нібито відійшов від проблем простих українців так само далеко, як  декабристи Пестель та Муравйов-Апостол від народу. Ця версія «розтанула» на тлі коментарів Віктора Андрійовича щодо комунальних проблем  невеликого прикарпатського міста з населенням менше нiж 70 тисяч мешканців. «Щось треба робити у Калуші з ТЕЦ, яка сьогодні має такі затрати, що їх не окупить ні місто, ні споживач, — цитуємо главу держави з виступу на прес-конференції. — Питання стоїть так: або інвестор робить свою котельню і замикає схему на себе, або давайте спільно щось робити із комунальною котельнею, в яку ніхто не хоче вкласти 100 мільйонів гривень, але всі хочуть мати послуги».

      Ще один міф — зацикленість Віктора Ющенка на західноєвропейському та північноатлантичному курсах і несприйняття  «на дух» нічого російського. Приклад з «Лукойлом» перекреслює цю слабкосилу тезу. Ще в грудні 2005 року після зустрічі  глави держави з Вагітом Алекперовим  у Києві відбулося урочисте підписання контракту між провідною російською компанією «Лукойл-Нафтохім» і німецькою фірмою UHDE щодо будівництва у Калуші заводу з виробництва каустичної соди та хлору, а в серпні нинішнього року між цими ж партнерами було укладено новий контракт на спорудження підприємства, яке виготовлятиме полівінілхлорид. Реалізація цих двох проектів  виведе «Карпатнафтохім» у лідери нафтохімічних підприємств Східної Європи.