Колись завдяки старим фільмам у масовій свідомості існував образ шанованого професора — лагідного дивака не від миру сього, в окулярах і старомодній круглій шапочці, який комфортно відчуває себе лишень у своїй книгозбірні та лабораторії. Ті часи давно минулися. А проте вчені у нас (слава Богу!) ще лишилися. Ведеться їм скрутно — держава вже упродовж багатьох років витрачає на науку вп'ятеро менше, аніж мусила б за українськими законами. Але ці вчені й у таких умовах примудряються не лише розширювати видноколи загальнолюдського пізнання, а й намагаються зробити нашу державу бодай трохи розумнішою й людянішою.

Ліс, лісник — слова чоловічого роду. І тому не зовсім звично звучить: головний лісничий Кіровоградської області — Валентина Токарчук. І справді, головних лісничих обласних господарств — жінок — у нашій країні всього лише двоє — у Кіровоградській та в Херсонській областях. Валентина Токарчук розповiдає «УМ» про магiю професiї, про те, чому вирубують 100-рiчнi дуби i скiльки лiсiв бракує Українi для екологiчного балансу.