У мене від раку підшлункової залози помер дідусь. Я, хоч і була малою, добре пам'ятаю, як за кілька місяців змарнів цей кремезний чоловік, як нишком плакала моя мама, готуючи йому дієтичний супчик. Як він, стогнучи від нестерпного болю, сидів на лавці під вишнями, відмовляючись повернутися до лікарняної палати, бо там пахло смертю. Як лікарі розводили руками, а дідусь, незважаючи на невтішні прогнози, до останнього вірив, що одужає. І зміг би, напевно, якби медики раніше поставили правильний діагноз і вчасно почали лікування. На жаль, лікарі зрозуміли причини дідусевого нездужання надто пізно — на такій стадії раку його могло б урятувати лише диво. Дива не сталося...

Бернард Шоу влучно зауважив, що цигарка — це бікфордів шнур, на одному кінці якого — вогник, а на іншому — дурник... Напевно, мало хто погодиться їсти досить «доступні» поганки або мухомори — люди знають, що ці гриби смертельно небезпечні. Майже ніхто з нас не наважиться взяти в руки гадюку або викупатися в басейні з акулами чи крокодилами. З доброї волі досить складно випити склянку технічного спирту чи розчинника... Іншими словами, навколо нас є чимало небезпечних речей, але ми тримаємося від них подалі. Парадокс у тім, що про шкоду паління й алкоголю також усім відомо — онкологи та кардіологи, гінекологи й терапевти кричать про це на кожному кроці, але більшість людей тільки відмахуються від попереджень лікарів, наче від набридливої мухи, і витягують із пачки чергову сигарету... І не тільки сільський тракторист, який, може, і не в курсі, що означає слово «онкологія», а цілком обізнані в проблематиці люди: журналісти, письменники, вчені, лікарі... Питання — чому?