Х'ю Хефнер: У Пікассо були рожевий і блакитний періоди. А в мене постійно блонд-період! Засновникові «Плейбоя» виповнюється 80: шлях старого розпусника

Х'ю Хефнер: У Пікассо були рожевий і блакитний періоди. А в мене постійно блонд-період! Засновникові «Плейбоя» виповнюється 80: шлях старого розпусника

    Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/clients/umoloda/inc/templates/news2.inc on line 44

Деякі люди стають рушійною силою прогресу всупереч своїй волі, за силою обставин. Коли 1953 року світ побачив перший номер ілюстрованого часопису для чоловіків «Плейбой», його засновник Х'ю Хефнер і уявити собі не міг, що він таким чином зробив революційний внесок у зміну ментальності консервативної Америки й спричинив більшу відкритість (у даному випадку — у прямому й переносному значеннях) усієї культури Нового Світу. Миттєвому успіху «Плейбоя» сприяло не лише те, що в першому номері на центральному розвороті з'явилося фото тоді ще мало кому відомої старлетки Мерилін Монро, а й пропаганда журналом високих стандартів життя, розваг та споживацьких настроїв. Це резонувало з настроями Америки, яка вже прийшла до тями після війни і прагнула жити заможно, легко та весело. Видавець Х'ю Хефнер вгадав суспільні настрої.
Післязавтра старому розпусникові виповнюється вже 80 років, а він і надалі живе за своїми давніми «плейбоївськими» стандартами: мешкає у розкішних будинках, їздить найдорожчими авто, влаштовує дикі вечірки та купається в джакузі з цицькатими моделями його часопису. За більш ніж півстоліття з моменту появи «Плейбоя» Хефнер тепер по своєму тлумачить успіх свого дитяти: «Рушійною силою людської цивілізації є не релігія, а секс».

«Просто вилити йому на задницю пляшку холодної води...»

«Просто вилити йому на задницю пляшку холодної води...»

Таких дівчат, як Скарлетт Йоханссон, у Голлівуді вдень з вогнем не знайдеш. Власне, їх і в «нормальному» житті не так уже й багато. Судіть самі: білявка з пухкенькими губами, великим бюстом і наївним дитячим поглядом у свої 20 виглядає, як Лоліта з не по роках розвинутою фігурою... Здавалося б, класичний образ дурненької «лялечки», яка крім робити очками «кліп-кліп» у бік чоловіків (із сексуально напіврозтуленим ротиком), більше ні на що не здатна. Але варто Скарлетт відкрити рота, як поблажливі посмішки з вуст чоловіків, якi вже записали її в цю «категорію», миттю злітають: дівчина, виявляється, не лише розумна, а й не по роках ерудована! Когось це, звісно, розчаровує, і з кралечки з багатообіцяючою зовнішністю співрозмовниця в його очах перетворюється на великомудру «синю панчоху». Але такі чоловіки Скарлетт і не цікавлять — вона досить розумна, аби знати собі ціну. А жінки... жінки їй заздрять. Хтось чорною заздрістю, але на них Йоханссон теж не зважає, а хтось — білою, з розумінням поглядаючи на свого хлопця, який мимоволі задивився на красиву білявку. Зрештою, не любити Скарлетт можуть тільки ниці люди, які нічого в цьому житті не добилися. Бо, крім зовнішності й розуму, в цієї дівчини є ще і щось таке, чим Бог обдаровує справді тільки обраних. У Скарлетт є ТАЛАНТ.

Всі статті рубрики