(РЕЙТЕР.)
Деякі люди стають рушійною силою прогресу всупереч своїй волі, за силою обставин. Коли 1953 року світ побачив перший номер ілюстрованого часопису для чоловіків «Плейбой», його засновник Х'ю Хефнер і уявити собі не міг, що він таким чином зробив революційний внесок у зміну ментальності консервативної Америки й спричинив більшу відкритість (у даному випадку — у прямому й переносному значеннях) усієї культури Нового Світу. Миттєвому успіху «Плейбоя» сприяло не лише те, що в першому номері на центральному розвороті з'явилося фото тоді ще мало кому відомої старлетки Мерилін Монро, а й пропаганда журналом високих стандартів життя, розваг та споживацьких настроїв. Це резонувало з настроями Америки, яка вже прийшла до тями після війни і прагнула жити заможно, легко та весело. Видавець Х'ю Хефнер вгадав суспільні настрої.
Післязавтра старому розпусникові виповнюється вже 80 років, а він і надалі живе за своїми давніми «плейбоївськими» стандартами: мешкає у розкішних будинках, їздить найдорожчими авто, влаштовує дикі вечірки та купається в джакузі з цицькатими моделями його часопису. За більш ніж півстоліття з моменту появи «Плейбоя» Хефнер тепер по своєму тлумачить успіх свого дитяти: «Рушійною силою людської цивілізації є не релігія, а секс».
Х'ю Марстон Хефнер народився в Чикаго. Виховувався у суворому релігійному протестантському дусі, був надзвичайно талановитою дитиною. Після закінчення школи пішов до армії. Після демобілізації закінчив Інститут мистецтв у Чикаго та розпочав працювати графіком і художником у місцевих часописах, найвідомішим з яких був «Есквайр». Але коли редакція перебралася до Нью-Йорка, Хефнер вирішив залишитися в Іллінойсі й заснував власний журнал.
Перший номер «Плейбоя», макет якого Хефнер накидав у себе на кухні, з'явився в продажу у грудні 1953 року. Він навіть не мав на обкладинці дати, оскільки Хефнер мав великі сумніви, що з'явиться наступне число. Але цей примірник із Мерилін Монро розійшовся накладом понад 50 тисяч. Видавець влучив у яблучко. Для багатьох філософія «Плейбоя» виявилася досконалим антидотом репресивної атмосфери 50-х років. І через багато років вона продовжує мати багато послідовників.
Золоті часи «Плейбоя» припадають на 60-ті та 70-ті роки, коли кожен номер розходився в Америці не менш ніж мільйонним тиражем, діяли казино та клуби «Плейбоя», покупці розбирали одяг та різноманітні аксесуари з «кролячою» символікою. На цей час наклад часопису у США знову повернувся до первинного — 50 тисяч. Утім про занепад «Плейбоя» не йдеться, бо він видається мільйонними накладами у десятках інших країн світу, передусім в Азії, де добробут людей зростає і вони розпочинають відчувати потяг та смак до розкішного життя. Сам Хефнер після перенесеного у 1985 році інсульту відійшов від керівництва «плейбоївською» імперією і передав справи доньці Крісті.
...й очікуваний фініш поруч із нею
Х'ю Хефнер мав у своєму житті понад три тисячі жінок (за підрахунками британського часопису FHМ), але був одружений лише з двома. З ними нажив чотирьох дітей. Перший шлюб з однокласницею Мілдред Уїльямс тривав з 1949 по 1957 рік. У ньому народилися донька Крісті та син Девід. Удруге Хеффнер одружився 1989 року з моделькою «Плейбоя» Кімберлі Конрад. У цьому шлюбі, який протривав вісім років, народилися сини Марстон Гленн та Купер Бредфорд.
Старий розпусник надалі живе за принципом: він — єдиний самець, власник прайду, до якого постійно входять п'ять-сім добірних самок із волоссям кольору блонд. Хефнер якось пожартував: «У Пікассо були рожевий і блакитний періоди. А в мене постійно блонд-період».
А у вічність секс-король відійде до блондинки свого життя. Ще кілька років тому він викупив ділянку землі поруч із могилою Мерилін Монро на цвинтарі у меморіальному парку міста Вествуд, штат Каліфорнія.
«Мрії — це благословення людства, яке відділяє його від світу тварин».
«Коли я залишаюся самотнім, то можу і помастурбувати. Але я рідко коли буваю самотнім».
«Самотність не залежить від того, де ти перебуваєш».
«Найбільше у моєму старінні мене дивує те, що я залишаюся молодим. Якщо людина не має почуття гумору по відношенню до життя, то вона вже стара».
«Кожен, якщо він розумний і чесний, визнає перед собою, що він прагне бути сексуальним об'єктом. Кожен хоче бути привабливим. Оскільки в іншому випадку він має сумне життя. Жити повноцінним життям означає приваблювати інших людей і бути привабливим для них».
«Одним із найбільших парадоксів нашого суспільства є те, що ми прославляємо свободу, а потім обмежуємо ту частину свого життя, де ми маємо бути найбільш вільними».
«Я кожного ранку встаю зі свого ліжка і кожного вечора повертаюся до нього з усвідомленням, що я найщасливіша людина на цій планеті».
«Якщо підсумувати ідею «Плейбоя» одним словом, то це антипуританізм. Не лише по відношенню до сексу, а й усього діапазону людських розваг і задоволень».
«Я завжди вважав центральні розвороти «Плейбоя» чимось більшим, ніж банальна еротика. У 70-х та 80-х роках це називали експлуатацією жінок та порнографією. Але це політична точка зору і дуже оруеллівська. Хай буде порнографія, але це також і краса. Чи можна провести межу між еротикою і порнографією? Все це дуже суб'єктивне, як і з оцінкою краси. Я вважаю, що і краса, і порнографія існують, але вони визначаються межами мого власного смаку».
«Так, теперішні діти рано дізнаються про секс і занадто рано дорослішають. Але вони мають вибір».
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
