Одна з лабораторій філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, вивчаючи сучасні українські шкільні підручники, дійшла висновку: аби їх зрозуміти, не вистачить і кандидатського ступеня. Але хто ж пише книжки, об які «ламають» молочні зуби початківці шкільної грамоти? Ймовірно ж, колеги з сусідньої кафедри.

Нещодавно Верховна Рада України ратифікувала півмільйонний гранд японського уряду, за право володіння яким, до речі, змагалися і оперний театр, і консерваторія. Але на вимогу японців саме Київська дитяча академія одержить в подарунок інструменти симфонічного оркестру, біг-бенд, а також комплект дорогої техніки для устаткування новітнього аудіо-, відеоцентру. Останнім часом цей навчальний заклад, куди традиційно запрошують кращих педагогів столичних вузів, щоб викладати сотням дітей музику, хореографію, живопис та акторську майстерність, привертає до себе пильну увагу.

Патріотично налаштовані краяни як позитив відзначають хіба що дві обставини: державні й церковні мужі експериментуватимуть на свободі віросповідання учнів поки що тільки Комунарського району Запоріжжя, добровільний для відвідування факультатив районна держадміністрація вводить поступово. Хоча вивчатимуть курс «Основи православної культури» всі школярі — від першого до дванадцятого класу. У відділі освіти зауважують, що факультативом передбачене вивчення «не власне релігії, а її культурного аспекту».