«Жиллетт» і оголені тили

      У нашій країні національна команда перебуває у залежності від інтересів клубів. Саме в цьому треба визнати корінь усіх проблем найголовнішої футбольної команди держави, а не вихвалятися організацією товариських матчів з елітними збірними Франції та Англії та вдалим пошуком спонсорів. У Кончі-Заспі журналістам назвали нового партнера федерації — компанію Gillette, яка виробляє засоби для гоління. Поки ж у нас знову оголені тили. Ледь не половину відбіркового циклу не міг розраховувати на провідних захисників України Леонід Буряк, з цієї ж проблеми розпочинає похід за анонсованим першим місцем у кваліфікаційній групі чемпіонату світу 2006 року і Олег Блохін. На мій погляд, причина цієї тенденції — не лише в медичних проблемах, а ще й у тому, як виховують у нас оборонців. Переважно це руйнівники, які не переймаються чистотою відбору м'яча, ламаючи й суперника й себе та стабільно одержуючи на міжнародній арені букет карток. Додамо, що проблема вибору гравців захисту має таку гостроту ще й тому, що більшість клубів запрошують у цю ланку закордонних виконавців. Через бажання клубів будь-якою ціною заробити гроші в єврокубках стабільно падає кадровий потенціал збірної. Враховуючи, що всі чотири форварди, яких запрошено на тренувальний збір, здорові, можна нашому тренерському штабу жартома порекомендувати зіграти у Копенгагені у відкритий футбол — раптом Шевченко і компанія реалізують більше моментів, ніж його данський одноклубник Томассон з партнерами. Схоже, що лише на славнозвісне російське «авось» нам і залишається сподіватися. Адже в нашій ситуації, коли у «товарняках» грають одні, а завтра вийдуть інші, про оптимальний стан збірної не йдеться. Натомість вітчизняний уболівальник має пишатися виходом у Лігу чемпіонів двох клубів.

      Перед тим як навести зміст прес-конференції Олега Блохіна та Андрія Шевченка, звернемо увагу на деякі цікаві деталі в «образі» нашого першого суперника. Найголовніше, що збірна Данії, яка була чемпіоном Європи у 1992 році, а на Євро-2004 дійшла до чвертьфіналу, перевертає наші численні багаторічні догми. У складі команди Мортена Ольсена — винятково майже одні легіонери, до того ж у жодній лінії немає одноклубників. Утім, за визнанням нашого досвідченого півзахисника Андрія Гусина (45 матчів за збірну), данці дуже організовані, вміло контролюють м'яч, грамотно захищаються, і усі лінії у них збалансовані. І збираються вони також за 4—5 днів до офіційних матчів. Висновок: якщо ми бажаємо перегравати таких суперників, треба нарешті навчитися жити по-європейськи, а не нарікати на відсутність зіграності чи кризу в базовому клубі збірної. До речі, і травми переслідують не лише нас. Той же Ольсон у розпачі з приводу травм провідного центрального захисника з англійської «Астон Вілли» — Мартина Лаурсена та його колеги по амплуа — Томаса Гаардсе. Натомість, у чудовій формі перебуває «диригент» збірної Данії — Клаус Йєнсен з «Фулхема» — автор гольової передачі в минулорічному матчі з українцями. Згадаємо, що тоді ми поступилися на «Паркені» — 0:1за цілком пристойної гри. А у світлі ніби величезних наших проблем iз травмованими захисниками слід згадати, що й тоді, у Копенгагені, не було Федорова, Чечера і Матюхіна, але досвід протистояння Томассону мають Єзерський, Несмачний і Тимощук, які й сьогодні готові до поєдинку, як і ще два гравці оборонного плану — Старостяк і Гусин. До того ж Олег Гусєв з «Динамо» має досвід «закриття» усього правого флангу. Загалом, на мою думку, навіть якщо всі травмовані не одужають до суботи, збірна України може виставити цілком оптимальний склад. Місце у воротах Шовковського не викликає сумнівів. Захисники — Старостяк, Русол, Єзерський, Несмачний. Перед ними можна розташувати два «хвилерізи» — Тимощука і Гусина, які у будь-який момент могли б підтримати тріо атакуючих хавбеків — Гусєва (праворуч), Вороніна (у центрі), Закарлюка (ліворуч) та безпосередньо одного форварда — Шевченка. Реально підсилити гру команди можуть Воробей, Кормильцев, Бідненко та Шелаєв, які на початку сезону виглядають цілком пристойно. Додати ще Белика та одного голкіпера — і залишається лише дивуватися, звідки взялася панічна фраза: «У Данію може поїхати 14 гравців». Утім слово лідерам збірної України — тренеру і форварду — песимісту та оптимісту.

Олег Блохін, головний тренер:

      — Багато гравців приїхали на збір із травмами. Федоров не зможе зіграти, оскільки його вдарили у грі за дубль по хворій нозі, у Чечера — проблеми з коліном, Матюхіну відбили ікроножний м'яз, а Радченко не залікував гомілку. До того ж у Ротаня — запалення пахових кілець, а Назаренко приїхав з ангіною і температурою. Не вилікуємо цих гравців — повеземо у Данію 14 гравців. Це просто катастрофа! Раніше були проблеми з крайніми захисниками, а тепер — у центрі оборони, де цілеспрямовано награвалися Федоров з Єзерським (а де тоді грав Русол? — Авт.). Кажу про це не тому, що заздалегідь готую собі виправдання, а доповідаю факти, про які ви повинні знати. До того ж ми вже не можемо використовувати фармакологію, бо можуть виникнути проблеми при допінг-контролі. Я просто не розумію клубних лікарів: Ротань із запаленням грав упродовж місяця (!), і ніхто нічого не робив. У цілому ж команда перебуває у нормальному психологічному стані, чого не скажеш про фізичну готовність. Дніпропетровці мене турбують найбільше. Футболісти базового клубу збірної прилітали у Київ трьома (!) групами — їм не вдалося знайти місця в  одному літаку. Розмову з ними мені ще належить провести, адже їх проблеми слід шукати в області психології. До того ж дається взнаки форсування «Дніпром» підготовки на початку року.

Про Реброва

      — Я прийняв рішення щодо відмови від послуг Сергія Реброва, бо він не грає вже 3—4 роки. Я допомагав як міг: викликав його на збори і давав шанс, який Сергій не використав. Якщо Ребров знову не гратиме у своєму клубі, то вже навряд чи згодиться нашій збірній. Якщо людина не може допомогти собі сама, то тренер уже нічого не зможе зробити. Після прийняття цього рішення я з ним не розмовляв, проте багато разів до цього давав зрозуміти, що шанси вічно не надаються. Натомість я запросив Белика — це молодий футболіст, у якого є перспектива. А форвардів у нашому чемпіонаті майже не залишилося — практично грають одні «іноземці». Венглинський травмований, Мелащенко — у запасі, Косирін забив лише один гол.

Підготовка до матчу,

або 12 данських касет

      Сьогодні (у середу. — Авт.) ми переглядали гру Польща — Данія. Відверто кажучи, дивний цей матч — на півоберта. Хоча поляки програли — 1:5, але не реалізували лише в першому таймі три виходи один на один. У данців моментів майже не було — вони реалізували свої напівмоменти. Це не була гра тієї збірної Данії, яку я бачив раніше, а загалом, у нас є 12 касет їхніх матчів. Збірна Казахстану (з ними українці грають 8 вересня. — Авт.) — «темна конячка» нашої групи. Вони зіграли один матч із другою збірною Росії, який переглянув Андрій Біба і надав нам інформацію.

      Я навіть не передбачав, що у мене буде стільки проблем у збірній. Як клубні тренери працюють, такий матеріал я і одержую. І не можу вже нічого змінити — ні в «фізиці», ні в тактичному плані — залишається лише психологія. На останок зазначу: я не лякаюся відповідальності. Програємо чи виграємо ми у Данії, я все ж прагнутиму вивести збірну України у фінальну частину чемпіонату світу.

Андрій Шевченко, капітан команди:

      — У Ньюкаслі я сам попросив заміну, оскільки сезон в Італії ще не розпочався і я перебував не в оптимальній формі. Тепер почуваюся краще — є, щоправда, незначна травма, але час на відновлення ще є. У мене, як і у партнерів, настрій чудовий, не дивлячись на критичні випади після матчу з англійцями. Мотивації у мене надлишок, хоча б тому, що нарешті прагну досягти чогось зі збірною. Тому їду сюди за першим викликом — будь то товариський чи офіційний матч. Я ніколи не вимагав для себе особливих умов і ні за яких обставин не відмовлявся вдягати футболку національної збірної.

      Зрозуміло, що Блохіну довелося працювати практично з чистого листа, перевіряючи нові сполучення гравців. В українських клубах є гравці, які пройшли школу молодіжних збірних, але, як це не прикро, їм ще не вистачає майстерності, щоб грати на рівних з тими ж англійцями. Проте я вірю, що в цьому відбірковому циклі наша збірна досягне результату.

      Маєте бажання знати, як я ставлюся до критики на свою адресу? Позитивно, якщо, звичайно, вона справедлива. Але якщо критика не має під собою основи, то вона лише шкодить. Утім за публікаціями в українській пресі слідкувати не вдається: я до Києва приїжджаю лише на матчі збірної. Але друзі мені телефонують і повідомляють результати матчів. Я дуже зрадів, що «Динамо» і «Шахтар» вийшли до групового турніру Ліги чемпіонів. Шкода, правда, що «Мілану» дісталася українська команда. В Італії і без мене знають, що президент «Шахтаря» має амбіції — створює справді сильну команду, будує сучасний стадіон.

      Не бачу ніяких проблем, що ми з одноклубником Томассоном опинилось по різні боки барикад. Ми професіонали, що змушує на 90 хвилин у футболці національної команди забувати про клубну приналежність. Тим більше ми з ним не видавали один одному ніяких тактичних секретів — занадто велика ціна цього поєдинку.

      За два з половиною місяці до появи у мене дитини ми знаємо, що це буде хлопчик. Хвилююся, бо за нього треба відповідати значно більше, ніж за себе. Ми з Крістен вирішили назвати його Джордан.