«Наполеонівські плани» на генплан

20.04.2012
«Наполеонівські плани» на генплан

Малюнок Володимира СОЛОНЬКА.

У лютому Олександр Попов якось пообіцяв, що референдум стосовно затвердження нового генерального плану Києва врахує «думку ініціативних киян — патріотів рідного міста». Перед ним, мовляв, буде проведено попереднє обговорення, «щоб усі бажаючі могли ознайомитися з проектом генплану і висловити побажання». Тоді ж голова міськадміністрації зауважив, що виступає за проведення референдуму з генплану Києва одночасно з виборами до Верховної Ради.

Однак уже зараз те, що молоді та амбітні люди з­під крила лояльних до «регіонів» фракцій витворяють у районах Києва, показує абсолютно протилежну «картину». Мешканцям телефонують, запрошують на зустріч із Поповим в орендованій залі, а там оголошують збори, пропонуючи проголосувати за проведення референдуму з трьома питаннями. Перше соціального характеру — типу «Чи хочете ви, аби вам давали надбавку до пенсії?». Друге — з розряду «креатив»: «Чи хочете ви мати муніципальну міліцію, якою керуватимуть мешканці?» (при тому обіцяють, що таку міліцію найматиме мікрорайон, і вона прибере, наприклад, усі кіоски). Третє — «Чи підтримуєте ви основні тезиси генплану?». Для нетямущих людей це розшифровують так: «Ви ж за збереження історичного міста? Тоді ви за генплан!».

І тоді як перші дві ініціативи про не зрозуміло звідки «намальовані надбавки» та «київських шерифів» не мають під собою ні підґрунтя, ні механізму реалізації, ствердне «так» на останнє нинішній владі дуже потрібне. А обіцяне попереднє обговорення — не обов’язкове.

 

Толока без толку

«Молодим та амбітним» вдалося зібрати їх — переважно літніх мешканців одного з мікрорайонів Печерська — у приміщенні «Театру на Липках» аж дві сотні. Це вже «четверта група» — розказують вбрані у «приталені» костюмчики і з «загеленими» у форму гребінців чубами юнаки. Люди достеменно й не знають, на який захід прийшли — одним зателефонували і запросили на зустріч із Поповим, іншим сказали прийти, якщо хочуть отримати надбавку до пенсії. Більш «посвячені» печеряни кажуть, що у театрі обговорюватимуть новий генеральний план Києва. Бабусі, почувши це, розчаровано зітхають: якщо так — Попова не побачать, і грошей, швидше за все, тут не дадуть. Але все ж до зали заходять усі, перед цим зареєструвавшись.

На сцену виходить найвищий із молодиків і коротко презентує себе та своїх «нагелених» колег: «Ми є та ініціативна група, якій небезразлічна судьба міста Києва і які не будуть стояти осторонь тих питань, які виносяться на збори ініціативної групи». Звати юнака Михайлом Терентьєвим, він каже, що співпрацює з депутаткою Київради, ще зовсім недавно дуже наближеною до мера Черновецького, тепер — борчинею за соціальну справедливість. Молодик називає перелік питань, що виносяться на збори — про доцільність проведення місцевого рефрендуму, про питання, які виносяться на нього, про обрання ініціативної групи референдуму і про подання документів на реєстрацію місцевого референдуму. Скоро мешканці одноголосно голосують за запропонованих секретаря зборів і членів лічильної комісії.

Терентьєв розповідає, що вони вивчили думку киян і визначили три основні питання, які потребують негайного вирішення. Перше таке: чи виступають вони за муніципальні «захищені» соцвиплати (яким чином «захищені» і де на них взяти грошей, коли і ті, що є, не виконуються, не відповідає), чи потрібна муніципальна міліція, підлегла міській громаді (про механізм утворення, діяльність і законодавчу базу теж мовчить) та чи підтримують мешканці базові положення генерального плану Києва до 2025 року.

Перед голосуванням за доцільність проведення референдуму беруть слово обурені активісти — мешканці, які борються з незаконними забудовами. Серед них Олександр Глухов, що судиться за садибу художника Мурашка. Він каже, що ініційоване волевиявлення має насправді одне питання, і воно стосується генплану. Перші два, що пропонуються, не мають схеми реалізації, а відтак не мають сили. А що стосується третього — треба обговорити генплан на рівні мікрорайонів, а потім погоджуватися з якимись «базовими питаннями» чи ні. Глухов пропонує свій варіант питання на референдум: «Чи хочете ви забрати у Черновецького і команди 30 мільйонів награбованого (при цьому подає цитату з виступу Попова) і віддати людям?». Бабусі аплодують. «Коли помирали мої бабуся і дідусь, я пообіцяв, що зроблю все краще, щоб людям жилося добре», — каже Терентьєв, і бабусі аплодують вже йому. «Нам потрібно зберегти історичний центр Києва, тому генплан необхідний і міліція, і виплати», — знову аплодисменти.

Інші активісти показують копії проектів готелів і торговельних центрів, що готові до реалізації на Печерську. Кажуть, що генплан насправді скорочує кількість зелених насаджень, і на цьому заході людей дурять. Та публіка відмовляється їх слухати після кількох коментарів Терентьєва загального характеру — про поліпшення і соцвиплати, про добро і справедливість. За деякий час більшість уже просто хоче піти, готова проголосувати за будь­що. Але в кінці якимось чином «опозиції» вдається витіснити питання про генплан іншим: «Чи хочете ви заборони незаконних будівництв?». Але Терентьєв і команда чомусь кажуть, що це буде додатковим питанням, а генплан у списку лишається. Люди обурюються, молодик відступає і погоджується. Потім затверджують ініціативну групу. Молодчики розчаровані — цього разу план не «пропхнули».

Такі збори, за даними «УМ», зараз проходять в усіх районах Києва. 200 дієздатних осіб — число, необхідне для затвердження ініціативної групи, яка далі збиратиме підписи щонайменше десятої частини киян (ст. 16 Закону про всеукраїнський та місцеві референдуми). Потім той список з усіх районів подадуть в Київраду, яка і призначить проведення референдуму.

Київ знову пошматують?

Аби зрозуміти, для чого владі влаштовувати подібні збори і референдуми, трохи історії. Розробкою останнього діючого генерального плану Києва (затверджений він у 2002 році, діє до 2020 року) займався інститут «Київгенплан». Деякі його працівники розробляли генеральні плани Києва ще з 1967 року. Однак після скандалу, коли представники інституту заявили, що Київрада, більшість якої тоді складали «черновецькі», продає землі під забудову там, де генпланом це не передбачено, «Київгенплан» від розробки містобудівної документації відсторонили. У відповідь від влади пролунали звинувачення в корупції, після чого міські керманичі задумали розробку нового генплану, вже до 2025 року. Її довірили новоспеченій структурі з подібною назвою — комунальній організації «Київгенплан» на чолі з колишнім в.о. головного архітектора Києва Сергієм Броневицьким (до речі, він за освітою будівельник, а не архітектор). Надійні джерела «УМ» в інституті «Київгенплан» розповідають, що представники комунальної організації «Київгенплан» постійно бігають до них в інститут з порадами та з проханням провести базові розрахунки. А також запевняють: ця структура не має достатньої кількості кваліфікованих фахівців.

Захисники Києва, проаналізувавши проект нового генплану, забили на сполох: за ним значну частку зелених зон громадського користування, лісопаркових зон та інших територій під зеленими насадженнями передбачено частково чи повністю знищити. Це зауважив і лауреат Державної премії України у галузі архітектури Володимир Желтовський: «Місто залишається в своїх межах, а в планувальних рішеннях приміської зони (не кажучи вже про столичний регіон) домінує територія садибних кварталів, що все більш розповзається навколо Києва, не залишаючи місця ні для природних куточків, ні для міжнародних спортивних та інших громадських споруд, ні для місць застосування праці тощо». Загалом, проти цього документа з купою зауважень виступили десятки фахівців та столична опозиція.

Та найгірше те, що після призначення Януковичем головою адміністрації Попова ідею затвердження такого «нездорового» документа сприйняли «на ура» «регіонали». У травні 2010 року Прем’єр­міністр Азаров визначив перегляд генерального плану в числі невідкладних заходів iз поліпшення умов життєдіяльності населення Києва. Відтоді кампанія з просування цього документа йде під прапором Партії регіонів. Попов, попри намагання показати відкритість, у січні минулого року наткнувся на черговий скандал — організація «Збережи старий Київ» виявила, що громадські слухання, на яких влада мала зібрати і систематизувати пропозиції мешканців, фальшуються. Представників громадськості не включали у погоджувальні комісії (хоч їх число має бути від 50 до 70%), а «всовували» своїх людей за пропозиціями структур КМДА. Таким чином, слухання ніби і були, комісія ніби і працювала, але практично кияни в тому прямої участі не брали. Наступний крок — «одобрямс» генплану мешканцями на референдумі.

Для чого Попову Київський референдум, про який ішлося на початку? Швидше за все, щоб уникнути прямої відповідальності за те будівельне свавілля, яке підтримає більшість Київради, мовляв, «наша команда» прислухалася до думки людей, які схвалили «базові проектні рішення генерального плану розвитку міста Києва». Та найважливіша деталь наступна: останні обговорення генерального плану до 2025 року, за даними сайту КО «Київгенплан», стартували 20 березня, «круглі столи» і всілякі презентації заплановано завершити до вересня. Однак «ініціативні групи» працюють уже зараз, закликаючи людей сказати ствердне «так» проекту, якого вони не бачили і про «базові рішення» якого взагалі не мають уявлення.

  • Навiщо Києву вулиця Табiрна,

    ...Я вийшов iз вулицi Пилипа Орлика, повернув на Михайла Грушевського, пересiк Богдана Хмельницького, спустився на Петра Сагайдачного... Сьогоднi в це важко повiрити, але чверть вiку тому про такi назви годi було й думати. Справдi, в перший рiк Незалежностi столиця України ввiйшла з вулицями Ленiна, Свердлова, Дзержинського, Жданова, Кiрова, Куйбишева, Орджонiкiдзе, Менжинського, Володарського, Косiора, Постишева, Мануїльського, площами Жовтневої революцiї, Ленiнського комсомолу, Брежнєва тощо. Та що там вулицi та площi, найпрестижнiшi центральнi райони столицi iменувалися Ленiнський, Радянський, Жовтневий, Московський, Ленiнградський, а в цих районах найошатнiшi вулицi носили iмена класикiв марксизму-ленiнiзму, росiйських революцiонерiв, агентiв ленiнської «Іскри» та мало не всiх членiв ленiнсько-сталiнського ЦК. >>

  • Розшукується дизайнер

    Будь-яку потрібну та корисну справу можна зіпсувати. Власне, для цього достатньо грати не за встановленими правилами, а за тими, що відповідають кон’юнктурі сьогоднішнього дня. Киянам обіцяли відкритий конкурс, на якому обиратимуть головного архітектора міста. >>

  • Митарства українського трамвая

    Кілька місяців тому на розширеному засіданні Ради директорів підприємств, установ та організацій міста Києва було підписано угоду про об’єднання зусиль київської міської влади та бізнесу щодо розвитку внутрішнього ринку задля сталого економічного розвитку міста. Свої підписи під документом поставили міський голова Києва Віталій Кличко, президент Українського союзу промисловців і підприємців Анатолій Кінах та голова Ради директорів підприємств, установ та організацій Києва Олександр Осадчий. >>

  • Чи повернуть киянам Довженків кінотеатр?

    Із плином часу залишається все менше тих, хто пам’ятає про кінотеатр імені Олександра Довженка, який колись розташовувався на проспекті Перемоги, 24а. Цю не надто ошатну споруду було знесено кілька років тому, і на її місці має з’явитися сучасний кінокомплекс. >>

  • Київ без крил

    У митрополичих палатах у «Софії Київській» того дня збирали підписи під зверненням до Кличка і Порошенка передати під музей авіації будинок сім’ї Сікорських на Ярославовому Валу, 15-б і перейменувати аеропорт «Київ» (Жуляни) на честь Сікорського. Підписатись під одним зі звернень не виходило. Активісти обидві вимоги оформили в одному листі. >>

  • Де сидять художники?

    Київ усе більше переймає європейські традиції, наповнюючи вулиці креативними елементами вуличного дизайну — від паркових скульптур на Пейзажній алеї та лавочок у вигляді чашок на Прорізній до розмаїтих нетривіальних «пам’ятників» — Їжачку в тумані, закоханим ліхтарям, табуреткам. >>