У лютому Олександр Попов якось пообіцяв, що референдум стосовно затвердження нового генерального плану Києва врахує «думку ініціативних киян — патріотів рідного міста». Перед ним, мовляв, буде проведено попереднє обговорення, «щоб усі бажаючі могли ознайомитися з проектом генплану і висловити побажання». Тоді ж голова міськадміністрації зауважив, що виступає за проведення референдуму з генплану Києва одночасно з виборами до Верховної Ради.

Однак уже зараз те, що молоді та амбітні люди з­під крила лояльних до «регіонів» фракцій витворяють у районах Києва, показує абсолютно протилежну «картину». Мешканцям телефонують, запрошують на зустріч із Поповим в орендованій залі, а там оголошують збори, пропонуючи проголосувати за проведення референдуму з трьома питаннями. Перше соціального характеру — типу «Чи хочете ви, аби вам давали надбавку до пенсії?». Друге — з розряду «креатив»: «Чи хочете ви мати муніципальну міліцію, якою керуватимуть мешканці?» (при тому обіцяють, що таку міліцію найматиме мікрорайон, і вона прибере, наприклад, усі кіоски). Третє — «Чи підтримуєте ви основні тезиси генплану?». Для нетямущих людей це розшифровують так: «Ви ж за збереження історичного міста? Тоді ви за генплан!».

І тоді як перші дві ініціативи про не зрозуміло звідки «намальовані надбавки» та «київських шерифів» не мають під собою ні підґрунтя, ні механізму реалізації, ствердне «так» на останнє нинішній владі дуже потрібне. А обіцяне попереднє обговорення — не обов’язкове.