Минулого року одним із найпродуктивніших ньюз–мейкерів у вітчизняному культурному просторі був Комітет iз Національної премії імені Тараса Шевченка. Причому півстолітній ювілей, який відзначила найвища державна нагорода у 2011–му, в інформаційному потоці становив лише невеликий відсоток, відверто поступаючись новинам скандального характеру. Першою ластівкою у цьому вирії став «Чорний ворон» Василя Шкляра, який хоч і набрав необхідну кількість голосів на фінальному засіданні Комітету, в списках лауреатів так і не з’явився. На лист письменника, в якому він стверджував, що не може прийняти цю відзнаку, поки посаду міністра освіти обіймає Дмитро Табачник, Президент Віктор Янукович відреагував дуже «своєрідно»: в його Указі №275 про нагородження Шевченківською премією прізвища Шкляра не було взагалі.

Цю книжку ужгородський парох Михайло Лучкай почав писати у 1831 році, після повернення з Італії. Очевидно, натхненний побаченою там протягом 14 благодатних місяців старовиною священик–інтелектуал заповзявся створити «Історію карпатських русинів», яка б розповіла світові про його народ і батьківщину. Саме тому писав латиною — мовою, зрозумілою тоді у всьому освіченому світі. Писав довго: останній, шостий, том його історії закінчується подіями 1843 року, наприкінці якого він і помер...

«Історiя» Лучкая вбралася у палiтурки лише зараз, завдяки видавництву «Закарпаття».

Такі міні–енциклопедії, як «Сучасна Україна: портрет з натури» (Ужгород: Ліра), з’являються нечасто. Зрозуміло, чому: у номенклатурі професій немає спеціальності «енциклопедист», а тут потрібно об’єднати інформацію з широкого спектра дисциплін — географії, геології, кліматології, екології, демографії, політології тощо. Та ще й подати усе в єдиному популярному стилі. Насмілився здійснити такий проект професор історії з Ужгородського університету Сергій Федака, що добре володіє оповідним письмом (окрім спеціальних праць, автор краєзнавчих розвідок та вже кількох історичних повістей). І йому вдалося: третє місце в рейтинґу (з-поміж 27 претендентів) та спеціальна відзнака саме за проектну сміливість — цілком адекватні.