Ходіння по правду
Мешканка одного з гуртожитків на Баренбойма, що звернулася до редакції, просила не називати в газеті її прізвища. «Світитися не хочеться, за мене одразу візьмуться — і з речами на вихід, — каже вона. — Проте й мовчати не можна». У теці мешканки злощасного будинку зібрався стос паперів за десять років. Тут підписи — від заступника прокурора міста Києва Горана, заступника голови Голосіївської адміністрації до «мера всіх киян» Черновецького.
Історія ж тяганини така: у 90–ті працівників потужного підприємства «Мостобуд» заселили у квартири гуртожицького типу та «малосімейки». Основним акціонером товариства виступало Міністерство транспорту та зв’язку України, що гарантувало тимчасовість проживання і отримання квартир у перспективі. Однак у 1991 році «Мостобуд» став ВАТ, п’ять гуртожитків на Баренбойма передали КП «Спецжитлофонду», але в 2001 рішенням Київради знову повернули на баланс ВАТ «Мостобуд».
«Притому власником «Мостобуд» не став, ним лишилася територіальна громада міста Києва — згодом на судах це визнав і помічник голови правління «Мостобуду», — розповідає мешканка. — У рішенні Київради йшлося, що ВАТ має право проводити всі дії щодо володіння і користування будинком, крім відчуження та передачі у користування третім особам».
Утiм товариство взялося підписувати з мешканцями договори оренди гуртожицьких квартир (зрозуміло, що про перспективу прописки і реєстрації не могло бути й мови), а згодом поступово стало розривати договори оренди через Голосіївський суд і виконавчу службу та «розчищати» помешкання. Дехто з мешканців (а попередили про виселення близько сотні сімей) противився, і це зрозуміло. Крім усього, факт, що на будівлі на Баренбойма 3, 7, 9, 13, 17 права власності за «Мостобудом» так і не зареєстрували, підтвердило і БТІ, а договори, підписані з «Мостобудом», голосіївський прокурор визнав неправомірними (лист від 13.03.2008). До того ж у тому році Президент Ющенко видав Указ «Про забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків» — згідно з ним, Мін’юст наказує призупинити виселення. І останній аргумент: Київрада в 2009 видала нове рішення — «Про надання згоди на безоплатну передачу будинків на Баренбойма, 3, 7, 9, 13, 17». Будинки, за цим документом, узагалі до ТОВ не мають стосунку — їх передали до комунальної власності територіальної громади Голосіївського району.
Право на квадратні метри
Проте, за словами наляканої жінки, мешканців постійно попереджають про відселення, і ті добровільно складають речі. Люди не вірять, що хтось може за них заступитися — команду ламати людям двері фактично дає виконавча служба за рішенням суду. Впродовж трьох років активно противився виселенню мешканець Вадим Есауленко, намагався всіма способами відстояти своє право проживати в гуртожитку — від залучення телеканалів до численних зустрічей із чиновниками (зокрема й з міністром юстиції Оніщуком) і врешті до пирскання найнятим молодикам сльозогінного газу. Однак чоловіка все одно з квартири випхали. Тепер він шукає справедливості у Європейському суді.
Та все ж мешканці, до яких ще не дійшла лиха звістка з районного суду, об’єднані у «Вуличну раду самоврядування «Промінь», плекають надію на добрі новини під час зустрічі із заступником голови КМДА Олександром Мазурчаком. Утім остаточно зневірений Вадим Есауленко говорить: у цього чиновника вже був, і той, навіть не дивлячись на документи, заявив: «Я можу одразу запевнити, що виселили вас законно». Але чоловік переконаний: висвітлення цієї історії у ЗМІ може якимось чином вплинути на «залізобетонних» чиновників, правоохоронні чи судові інстанції. Зараз же Вадим, який працює театральним режисером, має серйозний головний біль: де йому зберігати свої речі (здебільшого театральний реквізит)? Адже сам він опинився на вулиці. Тому якщо в когось із наших столичних читачів є склад, придатний для зберігання театрального приладдя, Вадим буде вдячний за допомогу.
