Дмитра Христича особливо не треба представляти ані любителям хокею, ані іншим спортивним уболівальникам. Гравець, який першим з українців перебрався до НХЛ, за океаном відігравав помітну роль у всіх своїх командах. Недарма його двічі запрошували взяти участь у матчах усіх зірок найсильнішої у світі ліги — таким досягненням серед уродженців України може похвалитися хіба ще Олексій Житник.

Кар’єру гравця Христич закінчив у 2004 році, але відтоді не розлучається з хокеєм. На початку листопада 41–річний фахівець став одним з асистентів Дейва Льюїса — канадського тренера, із приходом якого багато хто сподівається знову побачити збірну України у вищому дивізіоні світового хокею. І на етапі «Єврочеллен­джа» в Броварах минулого тижня Дмитра можна було побачити на лаві нашої команди. Саме з останніх поєдинків «синьо–жовтих» ми й почали свою розмову з легендарним українським хокеїстом.

Баталії, які в нинішньому сезоні точаться на внутрішній арені, вочевидь є найзапеклішими за останні багато років. Про підвищення конкуренції говорить кожен з учасників чемпіонату. Про неабияку напругу в чоловічій суперлізі свідчить і турнірна таблиця, де відстань між другою та п’ятою командами становить лише п’ять очок. На відміну від попередніх першостей, цього разу навіть народилася інтрига в боротьбі за чемпіонство. Головним збурювачем спокою стало полтавське «Динамо». Команда, яку тренує учень Ігоря Турчина — Андрій Портной, за підсумками першого кола лише на три пункти відстає від незмінного чемпіона останніх років, «Запоріжтрансформатора».

На перших п’яти етапах Кубка світу українські лижники фінішували далеко від призових місць. Але, каже державний тренер із лижних гонок Володимир Нечаєв, «ми зараз не ставимо завдання будь–що сходити на п’єдестал чи потрапляти до певної когорти спортсменів — ведеться підготовка до згаданого чемпіонату світу, і вже ближче до цього турніру будуть інші очікування». Світова першість на межі січня та лютого пройде в Осло. «Такі змагання в нас відбуваються раз на два роки, тому сподіваємось виступити достойно і знову спробуємо отримати медаль», — каже Нечаєв. Варто нагадати, що найбільшим досягненням наших лижників на ЧС наразі є дві бронзові медалі 1999 та 2009 років. Тоді героїнями стали Ірина Тараненко–Тереля, яка давно завершила свої виступи, та Валентина Шевченко. Броварчанка у свої 35 залишається лідером збірної, минулих вихідних на етапі у французькому Ла Клуза була 12–ю на 15 кілометрах. «Стосовно Валентини, то вона молодець, мріє про ще одну медаль світової першості. Почала сезон із фінішів у тридцятці, але поступово починає підтягуватись вище, — ділиться враженнями наставник. — Вважаю, що коли на січневих етапах Валя почне потрапляти до першої десятки, то матиме шанс поборотися за п’єдестал в Осло».