Жертвами нинішньої суворої зими стали вже 256 українців. Таку невтішну статистику наводить станом на вчорашній ранок Мінохорони здоров’я. Ще майже 3800 людей звернулися по допомогу до медиків з обмороженнями та переохолодженням.

Під стінами судової установи зібралося кількадесят інвесторів «Еліти–Центр», які хотіли особисто зазирнути в очі свого кривдника. Їм це так і не вдалося — підсудного до будівлі суду не привезли.

Він зняв «Пригоди Буратіно», «Червону шапочку», «Рудий, чесний, закоханий», «Пітер Пен», «Дюймовочка», «Казку про Зоряного хлопчика», «Зоряну казку», «Цвіркун за багаттям», «Проданий сміх» та інші дитячі фільми, він колекціонував фігурки Дюймовочок, ключі й пивні кружки, він 16 років пропрацював на «Білорусьфільмі», зняв там 10 картин, але визнавати майстром Мінськ його не поспішав, поки Москва не підтвердила статус. Історія дуже схожа на ситуацію з київською студією Довженка, до речі...

Для вітчизняної судової практики цей випадок із розряду екзотичних. Хоча в деяких європейських країнах, приміром, у Франції, і навіть у сусідній Росії, вже давно остаточно визначились щодо права мусульманок ідентифікувати свою особу в анфас у хіджабі (традиційне жіноче головне покривало, що приховує фігуру й обличчя), у тому числі й у паспорті. У нас, виявляється, наказ МВС №600, затверджений у 2006 році, містить інші вимоги. Прикметно, що до затвердження наказу такої чіткої регламентації фото на документи не існувало. Себто фотографуватися дівчині ісламського віросповідання у головному атрибуті ісламської віри хіджабі чи ні, вирішували працівники місцевих паспортних столів. Принаймні у такий демократичний спосіб дев’ять років тому вчинили щодо Сусанни Ісмаїлової, яка нині збирається судитися за право сфотографуватися у хіджабі, в її рідному Джанкойському районі. Тепер же правила змінилися, і по досягненні 25–річчя потрібно вклеїти нову фотографію вже без «головного убору».

У неділю пасажири потяга «Чернівці—Київ» мимоволі стали жертвами недбалості провідників: на залізничній станції «Лужани» (Львівська залізниця) Кіцманського району Буковини просто під час відправлення поїзда стався вибух.

Реакція на офіційне державне визнання заслуг Степана Бандери і проголошення його Героєм України ще раз продемонструвала, наскільки масштабною була ця особистість, як при житті, так і після смерті — донині. Одні вітають рішення Президента Віктора Ющенка, інші обурюються, але на просторі від Санкт–Петербурга до Праги байдужим не залишився ніхто. Активізувалися російські шовіністи й в Україні.